Моя поезія...

Шевченкові

Легким пером написані слова

Лягли у зошит рівними рядами.

Тяжіє уночі від слів тих голова,

Коли подумаєш, як жив без них роками.

 

Коли в засланні не позволено було

Читать, писать, молиться і творити,

Тоді на серці каменем лягло,

Що без тих дум не можеш в світі жити.

 

Ти той, хто за собою вів народ,

Хто дарував надію, віру й силу.

Хоч не здобув життєвих нагород,

Та Заповіт твій виконать спішили.

 

Ти дав народу поштовх до мети,

Щоб за нащадків порадіть хоч трохи, 

Ти дав команду впевнено іти

Й розправив лабіринти у дороги.

 

Ти українець, патріот, ти вождь

Для мене і для кожної людини. 

Ти дорогий для серця, як земля,

Як верби, гімн, барвінок, як калина...

 

Ти все, що до народу від душі

Йде чистими думками, не злолихо.

Ти оселив у серці свої думи,

Що чепчуть нам про волю тихо-тихо...

Відред. - 2021




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше