РОЗДІЛ 17 НЕ НАЗИВАЙ МЕНЕ МАМОЮ

На ювілеї агенції клієнтка побачила нас утрьох і вигукнула:

— Оксано, то це ваша майбутня невістка?

Ірина мало не вдавилася водою. Максим відповів спокійно:

— Ми не заручені.

— Поки що, — підморгнула жінка. — Яка сучасна родина. Подруга стане донькою.

— Ірина ніколи не буде моєю донькою, — сказала я різкіше, ніж хотіла.

Клієнтка ніяково відійшла. Ірина залишила келих на столі.

— Звучало так, ніби сама думка огидна.

— Я хотіла сказати, що не ставитимуся до тебе як мати.

— Можна було так і сказати.

Максим запропонував поговорити пізніше, але ми з Іриною вийшли на терасу.

— Я не хочу бути твоєю свекрухою навіть у жарт, — сказала я. — Ми дружили на рівних. Якщо ваші стосунки триватимуть, не збираюся перевіряти, як ти годуєш мого сина чи ведеш господарство.

— Він сам уміє їсти й прибирати.

— Знаю. Теоретично.

Ірина всміхнулася.

— А я не хочу використовувати дружбу, щоб тиснути на нього через тебе.

— Ти це робила?

— Одного разу сказала, що він працює надто багато й ти теж хвилюєшся. Він розсердився, що ми обговорювали.

— Справедливо.

— Так.

Ми домовилися: Ірина не переказує мені сварки без Максимової згоди. Я не запитую її про те, чого син не розповів сам. Робочі конфлікти залишаються робочими.

— А якщо нам треба поскаржитися одна на одну? — запитала Ірина.

— Софії. Вона витримає.

— Уже шкодую, що познайомила вас.

На терасу вийшов Максим.

— Можна повертатися чи ви ділили мене?

— Встановлювали правила, — відповіла я.

— Звичайно.

— Перше: не називай мене мамою, — сказала я Ірині.

— Ніколи не збиралася.

— І мене не називайте дитиною, — додав Максим.

— Це буде складніше, — сказала я.

Він обійняв нас обох за плечі. Ірина відразу відступила, щоб не створювати показової сімейної фотографії. Я повернула її назад.

— Одне фото можна.

Ми сфотографувалися. Підпис я обрала сама: «Люди, яких люблю. Кожного по-своєму».

У коментарях знову питали про родинні ролі. Цього разу я не пояснювала.