Арпі, Лі, Рауль та Меді пройшли трішки коридором і стали перед кімнатою "04". Кожен був напружений і думав про своє. Арпі гадала, чи буде використовувати Міді свої здібності відьми і чи взагалі вони в неї є, Рауль просто хвилювався, а Лі пригадувала яких персонажів покажуть та прикидала їхній вигляд.
- Ну що ж, нехай почнеться гра. - посміхнулась біловолоса тітонька.
--
Відразу відчинивши двері четвірка потрапила в небезпеку - була якась перестрілка. Лі відреагувала першою і потягнула всіх на підлогу. Компанія впала у якийсь невеликий прихисток, схожий на згрібну яму.
- ЩО ЦЕ ЗА, ЧОРТ ВІЗЬМИ? - було голосно і довелося кричати. Міді думала і вмить ніби проясніла в шоку.
- МІДІ, ТИ ЩОСЬ ЗНАЄШ?
- АРПІ, ПАМ'ЯТАЄШ ПРО ЩО Я З ТОБОЮ ГОВОРИЛА?
- ВОНИ ТЕБЕ знайшли?
- Не знаю, але зараз нам треба щось робити! .
- Перестрілка закінчилась, а значить можна оглянути куди нас взагалі закинули.
Кімната насправді була доволі яскравою та не страшною ( не рахуючи сліди від куль). У великій залі повній якихось червоних ліній ( ніби в цирку) стояло п'ятеро людей, чи то створінь.
Була жінка голубим кольором шкіри та платтям схожим на риб'ячу луску. На неї кричала маленька лисичка з довгим та пухнастим хвостиком, а на неї прицілився великий лінивець метрів два, а може й більше? Ще стояло два чоловіки в чорних костюмах та з темними окулярами, тримаючи щити.
- О, ну дивіться хто в нас тут! - пропищала лисичка. - Це ж відвертка!
- Відвертка? - обурено просичала Міді - Втікла щоб зберегти своє життя і вже відвертка? Не очікувала це почути від якоїсь лисички яка навіть не має п'ятого ступеня!
- Так, заспокойтеся всі. Лисице, зараз не час сваритись та застрілювати один одного. А ти, Міді - краще поясни все своїм друзям і ми нормально зрозуміємо для чого всі тут. Добре? - Сіфіла ( жінка риба) почала все ставити на місця.
- У нас вже є камінь хаосу, тому ми можемо рухатись в наступну кімнату.
Нарешті все роз'яснивши. вони сіли і почали придумувати план, А заодно Міді пояснила за "відвертку".
- Я народилась в долині магів та відьм, і з самого дитинства нас вчать магії, битися і так далі, тому що дуже часто нашому містечку доводилося битися з сусідами за свої території. Одного такого разу мій загін відправили в центр битви як м'ясо. Ніхто про це не знав. Коли я підслухала розмову то запанікувала і втекла. Що ж, нумо рухатись в наступну кімнату.
Використавши гострий камін як ключ вони відчинили двері в нову кімнату...