Пройшов майже місяць, діти вчилися, зустрічалися після школи, робили разом уроки і так далі. І ось скоро буде Хелловін. Всі четверо вирішили прогуляти тиждень перед майбутнім святом.
Лі як завжди поверталася пішки до дому. Тато звісно пропонував забрати доньку на авто, проте та категорично відмовилась - Лі ненавиділа поїздки на машинах. Іза цього навіть трішки розізлилась - ну от який він тато, якщо навіть не знає основні факти про свою дочку?
Дійшовши до великої оливкової споруди, Лі привіталась з охоронцем та садівником, і дійшла до дверей які вели всередину її будинку.
- Батьку, я в дома. - голосно проголосила дівчина, вішаючи пальто в шафу при вході у зал.
- Як завжди тиша. Що ж…
Лі пообідала та сіла за уроки. Справившись з усім за дві години вона пішла у свою кімнату читати книгу. Прийшов вечір. Дівчина сиділа в ліжку, обіймаючи свою подушку-авокадо та переписувалась з Арпі, Мед (Лі скорочувала ім’я тому, що ніяк не могла його нормально запам’ятати) та Раулем:
“М.- Готові до Хелловіну?
Р. - Так)
А. - Звісно) Я вже збираю запас смаколиків! А ти Лі? Придумала костюм?
Л. - Я ще думаю… якщо чесно не знаю.
Р. - Може відьмою, як минулого року? ;)
Л. - Не смій про це говорити при Мед.
М. - А що сталось?
А. - Та нічого такого)
Р. - Та йшли біля будівлі якоїсь, і падає фарба на Лі. Майже весь тиждень зелена ходила)
Л. - Мг… Дякую за зберігання нікому неприємного спогаду. І до речі - він в мене ще не відмився) Ну добре, вже ніч - піду спати.
М. - Надобраніч)
А. - До завтра!
Р. - О, я теж певно піду. Па-па!”