Глава 44

Тірра

​Останні кілька днів пролетіли наче один божевільний вихор. Ближче до ночі моя голова гуділа від неймовірної кількості інформації. Вдень Мері невтомно вчила мене тонкощам жіночих штучок, кулінарії та приладів, а ввечері, коли повертався Нік, ми продовжували моє занурення у світ людей за допомогою фільмів і відео. Я молилася всім богам Антеріона, щоб нічого не переплутати в найвідповідальніший момент.

​Ми з Ніком тримали дистанцію. Свідомо уникали тривалих поглядів та випадкових дотиків, хоча, буду відвертою, мені до нестями цього хотілося. На нашому спілкуванні це, на щастя, не позначилося: воно залишалося легким і веселим. Мені справді було приємно дізнаватися про його життя, а він, затамувавши подих, слухав мої розповіді про мій світ.

​Завтра приїдуть його батьки. Від однієї думки про це мої долоні ставали вогкими. Я страшенно хвилююся, щоб не впасти обличчям у багнюку перед людьми, які виховали Ніка. 

Мері навчила мене готувати кілька страв, тож сьогодні, поки він ще на роботі, я вирішила віддячити йому за всю допомогу й приготувати вечерю самостійно.

​Мій вибір зупинився на запеченій курці з овочами. Мері залишила мені записник із рецептами і детальними покроковими інструкціями. Без її підказок я б, мабуть, просто спалила кухню.

​Ближче до сьомої вечора моя курка була готова. Я обережно витягла деко з печі, і кухню заповнив аромат чебрецю та запеченого м’яса. Виглядає рум’яною... Сподіваюся, вона не залишилася сирою всередині. Овочі точно приготувалися добре — я перевірила їх виделкою. Що ж, у крайньому разі вечерятимемо запеченою морквою та картоплею, якщо з м’ясом трапиться біда.

​Я почула, як відчинилися вхідні двері. Серце зрадницько підстрибнуло. Нік повернувся. Я швидко зняла фартух і поправила волосся, намагаючись надати собі спокійного вигляду, хоча всередині все тремтіло від очікування його оцінки.

​— М-м-м, що це так божественно пахне? — Нік з’явився на порозі кухні, розслаблено розстібаючи верхній ґудзик своєї чорної сорочки. Він здивовано підняв брови, переводячи погляд з мене на курку. — Привіт. Невже ти сама все це приготувала?

​Я склала руки на грудях і скептично вигнула брову, хоча всередині все тріпотіло від його появи.

— Ні, Мері під стіл сховалася, — жартівливо обурилася я. Нік пирснув від сміху. — Ти сумніваєшся, що я здатна на щось більше, ніж просто заварити чай?

​— Ні-ні, я так не думаю!  — він жартівливо зробив переляканий вираз обличчя. — Просто це... неочікувано. Приємно неочікувано.

​— Хотіла віддячити тобі за все, що ти для мене робиш. Хоча б цією вечерею. Більше мені нічого тобі запропонувати, — я знизала плечима, намагаючись приховати зніяковілість.

​Нік зробив крок ближче. В його очах затанцювали грайливі бісики.

— Ну, взагалі-то, ти могла б мене поцілувати. Але тепер в іншу щоку, щоб вона не ображалася, — він підморгнув і вказав пальцем на ліву вилицю.

​Праву я цілувала йому ще тиждень тому. Запам’ятав же, хитрун.

​Я завмерла. Він це серйозно чи просто знову дратує? Серце забилося десь у самому горлі. Нічого ж не станеться, якщо я просто легенько його чмокну?

​Я зробила крок у його особистий простір. Піднялася на пальчики й ледь чутно торкнулася губами його шорсткої, трохи небритої щоки.

​Нік різко затамував подих. Я відчула це кожною клітиною тіла. І перш ніж я встигла відсторонитися, він неочікувано повернув голову. Наші губи зустрілися прямо, без жодних попереджень. Світ навколо просто зник. Я не встигла відійти, і, чесно кажучи, в ту секунду я про все забула. Його подих став моїм, а тепле торкання губ обіцяло куди більше, ніж просто «дякую» за вечерю.

Усі стіни, які я так старанно зводила цілими днями, розсипалися в мить, коли він впився в мої губи так жадібно, наче помирав від спраги, і цей напір був настільки потужним, що в мене підкосилися ноги. Світ навколо поплив, і щоб не впасти, я інстинктивно обхопила його шию, зариваючись пальцями в густе волосся на потилиці… і відповіла на поцілунок.

​Нік немов тільки цього й чекав. Його сильні руки по-господарськи лягли на мою талію, втискаючи мене в своє міцне, гаряче тіло так щільно, що я відчувала кожен удар його серця. Поцілунок став глибшим, палким. Наші язики сплелися в шаленому танці. Це була чиста магія — не та, що текла в моїх жилах в Антеріоні, а інша, людська, але не менш руйнівна. Все тіло охопив жар, наче я стояла надто близько до вогню.

​Я відчула смак кави на його губах і запах адреналіну, що змішувався з ароматом запеченої курки та овочів, але зараз кулінарія була останньою річчю, про яку я могла думати. Усе моє тіло відгукнулося на цей дотик; я подалася вперед, бажаючи стати з ним одним цілим, забувши про завтрашній візит його батьків, про своє королівство і навіть про те, що я — пантера, яка не повинна підкорятися людині. Зараз це не має значення.

​У цій тихій кухні, під світлом ламп, ми нарешті припинили вдавати.