Глава 38

Нік

Бути вчителем для такої кмітливої дівчини, як Тірра, виявилося дуже легко. Вона вбирала знання про наш світ, як губка, іноді ставлячи такі влучні запитання, що я сам на мить задумувався над логікою наших законів. Складнішим було інше: як бути так близько і постійно тримати себе в руках?

​Особливо після того, як вона згадала наш поцілунок. Мені коштувало неймовірних зусиль зберігати незворушний вигляд і не видати того, як сильно я хочу повторення... і далеко не тільки поцілунку. Але я стримався. Налякати її своїм напором зараз означало б зруйнувати ту крихку довіру, яку ми будували ці дні. Для всього потрібен час, і він ще не настав.

​За вечерею я вирішив змінити тему, щоб відволіктися від думок про її губи та згадок про те, яким пружним було її тіло в моїх обіймах сьогодні вранці.

​— Розкажи мені більше про свій світ, — почав я, відкладаючи виделку. — Як ви знаходите пари? Ти згадувала, що запропонувала договірний шлюб леву. У вас існують міжвидові відносини?

​Мене ще з першого дня цікавило, як уживаються різні види великих кішок в одному королівстві.

​— Міжвидові відносини у нас велика рідкість, — відповіла Тірра, закінчивши з лазаньєю. — Здебільшого це політичні договори між кланами. Такі пари рідко мають більше однієї дитини, та й то, якщо пощастить. Але якщо обоє належать до одного виду, вони можуть мати стільки дітей, скільки здатні прогодувати.

​— А якими вони народжуються? Гібридами? — я пригадав статті про світ природи. — У нас тигри, леви і леопарди — це просто дикі звірі. Бували випадки, коли в неволі народжувалися гібриди, на кшталт лігрів, але вони зазвичай стерильні й не можуть мати власного потомства.

​Тірра заперечно похитала головою, і її очі на мить блиснули золотом у м'якому світлі кухні.

​— Ні. Дитина завжди народжується з тим звіром, який сильніший серед батьків. Це питання магії та спадковості. Якщо брати мене за приклад, то в нашому союзі з Норданом народився б леопард. Моя магія сильніша завдяки предкам. Саме леопарди свого часу першими приборкали внутрішнього звіра і стали... людянішими за інших. 

Чути цей приклад було фізично важко. У неї там, в іншому житті, вже є пара. Хай не через велике кохання, хай через політику чи магію, але вона вже подумки пов’язала свою долю з іншим. А я тут, як підліток, мрію про поцілунки та не можу відвести погляду від її губ.

​— Ти справді вийдеш заміж за того лева, якщо повернешся додому? — я з зусиллям проковтнув важку грудку в горлі й вичавив із себе це питання.

​Тірра замовкла. Кілька довгих секунд вона пильно дивилася на мене, наче намагалася зважити мою реакцію або знайти правильні слова.

​— Так, — нарешті вимовила вона. — Якщо він живий. Нордан розумний і сильний. Він зможе допомогти мені повернути королівству спокій, приборкавши всіх ворогів. Він довів свою вірність ділом. Жодному перевертню я не довіряю так, як цьому леву.

​Вона говорила впевнено, але чомусь опустила очі, наче їй раптом стало важко вимовляти ці слова вголос. Можливо, вона просто хвилювалася за його життя, а можливо... можливо, ідея цього шлюбу вже не здавалася їй такою бездоганною, як раніше.

​Усередині мене спалахнуло щось гостре й темне. Чи були це ревнощі? Однозначно. Я ніколи не вважав себе ревнивцем, але зараз сама думка про те, що вона належатиме якомусь «королю звірів», змушувала мої пальці стискатися в кулаки.

​Що з цим робити? Я не знав. Тірра була поруч лише кілька днів, але за цей короткий час вона примудрилася заповнити собою весь мій простір. І мені зовсім не хотілося, щоб вона колись зникала. Навіть заради порятунку свого королівства. Навіть заради вірного лева.

​— Вірність — це рідкісна риса, — сухо зауважив я, намагаючись повернути обличчю маску байдужості. — Але спокій у країні не завжди вартий особистої свободи. Хоча... хто я такий, щоб судити про закони Антеріона.

​Я підвівся, щоб прибрати тарілки, відчуваючи, як затишна атмосфера вечора дала тріщину. Ревнощі — поганий порадник, але зараз вони були єдиним, що я відчував по-справжньому.