19

Наступного ранку я прокинувся пізніше ніж зазвичай. Встиг зробити усі справи, та у мене весілля, тому справи подвоїлися. На кухні вже чаклує Вікторія. Вчора, розповівши їй про свої плани, вона неабияк зраділа, тому вирішила, що сама зготує нам весільний торт. Я боязко поставився до цієї ідеї, та вирішив погодитися. 

– Я сподіваюся їй сподобається, а тобі як? – демонструє майже завершений етап своєї роботи.

– Гарний, на вигляд. Сподіваюся ми з харчовим отруєнням не будемо лежати у лікарні? – мала насупила брови, та швирнула у мене ложку з кремом. Я демонстративно витер крем зі своєї футболки, та зобразив огиду, хоча було доволі смачно. 

– Не заважай мені, бовдур. Мені ще треба подумати, яку піжаму краще взяти.– о так, це дійсно дуже важливо.

Оскільки з весільнею сукнею у нас нічого не вийшло, ми знайшли вихід. На нашому святі дресс-код: виключно у піжамах. Ця ідея прийшла мені в голову, коли я був поруч з Нікою. Її страхолюдна піжама, видана в клініці, виглядала як сорочка для психічно хворих людей.  

Вчора я заїхав до ювелірного магазину, та придбав нам незвичні обручки. Вони нагадували стебло польової квітки, обрамленої різними дрібними камінцями. Виглядало не сильно багато, так як любить Ніка. А ще, я попросив у ювеліра зробити гравірування. Їй на згадку та пам'ять. Потім поїхав до магазину одяг, де дуже довго підбирав піжаму потрібного тону та стилю. І з цим я впорався на відмінно. 

– Гаразд. Я в душ. У тебе є трохи часу, щоб усе тут закінчити та зібратися. – і попрямував до душу. 

Я не розумію, як Ніка здатна залишатися такою сильною до останнього? Як їй вдається не впадати у відчай? Як? Коли б я дізнався про те, що мене рак, і мені залишилося жити кілька місяців, певно напився та покінчив з усім цим. Я слабкий та нікчемний, і мені соромно за це. Та її сила духу та волі мене надихає. Чому ця маленька тендітна дівчинка здатна на таке, а я ні? Особливо, якщо врахувати той факт, що мої проблеми мізерні. Хоча тут можна посперечатися, нещодавно надійшов лист від агента, де було написано: Аверс Марк В'ячеславович, час на виплату застави вичерпано. Ми конфісковуємо усі акції та активи, що належать AversFarm. Прошу віднестися до листа з відповідальністю, та назначити зустріч для переговорів. 

По правді кажучи, про жодну заставу я не знав до моменту цього листа. Звідки узагалі це? Подібними речами займався мій колега та товариш Назар. Та його немає в країні близько трьох місяців. Потрібно таки зустрітися та розібратися з усім цим. 

Льодяна вода змиває увесь біль та залишає дрібні мурашки, секунда, і вода гаряча. Завжди любив такий контраст. Та зараз узагалі відчуття затупилися. Дівчина, котру я покохав, скоро покине мене. Як з цим змиритися і продовжувати жити, показуючи щастя та радість? Мені боляче, коли я дивлюся у її зелені очі, та не бачу там життєвої іскорки, що підживляє її. Я бачу там лише відчай та страх, який вона намагається щосили приховати. 

Не стримую сліз, та дозволяю побути собі маленькою плаксивою дівчинкою. Зараз мені це необхідно. Оскільки терпіти вже було неможливо, а розплакатися при пташці було категонично заборонено, я це робив у душі під водою що змиває усю біль та розпач. 

Виходжу з ванної кімнати, та одягаю свою фірмову посмішку щасливого чоловіка. У мене ж сьогодні весілля, як не як.

Усі разом зібралися біля клініки. Заходимо в середину та прямуємо до особистого кабінету Сергія, де переодягнулися у свої святкові вбрання. Домовилися, що першим до Нікиної палати заходить татко, щоб підготувати її до церемонії. Я ж, у свою чергу, чекаю свою однокласницю, яка працює в РАЦС та проведе нашу церемонію. 

Ніка

– О, привіт. Я чекала тебе пізніше. – до палати зайшов татко. Найбільше здивувало не те, що він прийшов раніше назначеного часу, а те що він у піжамі. – Що це на тобі?

– Мені пасує? – почав крутитися довкола себе, наче принцеса мультфільму. Це мене розвеселило, давно не бачила його у такому піднятому настрої. 

– Дуже, мені теж таку потрібно купити. 

– Не потрібно,– кинув у мене пакунок. Відкривши його, не одразу зрозуміла, що там. 

– Це піжама? Щей атласна... – це швидше нічна сорочка, ніжно-молочного кольору з вшитим мереживом. Більше на весільну сукню схоже. Стоп, що?! – Татку, поясниш? 

– Приміряй, а я вийду.– розчинившись за дверима, я таки вирішила його послухати та приміряти цю "піжаму". Через декілька хвилин заходить татко. 

– Пташка в гнізді. – сказав голосом трасформера, та підбіг до мене, схопивши під руку. З цієї хвилини я узагалі втратила розуміння, що довкола відбувається. 

До палати заходить Андрій, Вікторія та Марк у піжамах, з квітами та тортом. Позаду них була ще одна жінка, яку я не знаю. Усі були радісні, наче мало статися щось хороше. Звісно, я вже зрозуміла, що зараз вийду заміж. Мені здається тільки дурна не здогадалася б. 

– Ну що, усі готові? – запитала жінка у нашої компанії.

– Так, можете розпочинати! – вигукнув Марк, та став біля вікна, не давлеко від мене. Андрій увімкнув весільну мелодію, а жінка починає свою промову.

– Любі молодята, чи згідні ви прожити решту свого життя один з одним в любові та радості? Чи згідні ви стати один для одного опорою та підтримкою? Прошу відповісти вас, наречений, чи дійсно ви хочете взяти у законні дружини Нестерову Ніку Олександрівну? 

– Так. – сказав він дивлячись мені прямісінько у душу.

– Наречена, чи згідні ви, стати дружиною для Аверса Марка В'ячеславовича? – у цей момент я не знала, що відповісти. Тобто знала, але боялася сказати. Вперше так сильно боюся чогось незначного.

– Я не згідна. Що узагалі відбувається?!

– Наше з тобою весілля. Не лякай нас усіх, гаразд? 

– Чому ти мені не сказав, що задумав? 

– На те були причини. Можемо пізніше про це? Я готовий чекати вічно, та наш амур ні. – його теплий, вже рідний погляд надихав мене, давав жагу та натхення.

Невже мені судилося знайти свою людину та не насолодитися нею сповна? За що життя, таке несправедливе до мене? Чому мені сидулося прожити так мало? Усе що я маю, це близькі мені люди. Я не здобула хорошу освіту, не стала вокалісткою. Я навіть жодного разу не стрибала з тарзанки! У світі стільки всього цікавого, а я просто втрачаю це. І чи впевнена я, що хочу поганої долі для Марка? Звичайно, це і його вибір також, та хіба можна ощасливити його на коротку мить, а потім залишити самого страждати?