8

– Ей, ти чого? Ти не втратиш мене! – стираю сльози які ллються градом. На нього так алкоголь подіяв?

– Сонце, я втомився. Я так сильно втомився, що бажання смерті навідує мене майже не щодня. Тут мене тримаєш тільки ти. Прошу, припини так багато працювати. Я не хочу бути тут сам... – далі він говорити не зміг, лиш плакав. Мій татко просто втомився від усього цього лайна. Не про таке життя він мріяв.

– Татку, давай завтра поговоримо за це? 

– Ні, зараз! – ось зараз він вже починає злитися. Хоча б плакати перестав. Нехай виговориться, а завтра я знайду того Андрія, і відірву йому голову!

Марк

– На сьогодні ти вільний, відвези Вікторію і сам їдь додому. – кажу Андрієві навіть не глянувши на нього. Настав час розібратися з усім дурдомом тут, ознайомитися з працівниками, і так далі.

– Я відвезу її, і повернуся до вас. 

– Двічі не повтрюю, вали додому.

– Я ваша права рука, без мене ви навіть нічого підписати не зможете. 

– Тоді захопи нам поїсти щось, роботи валом. 

Він кивнув, навіть не спитавши, що саме я хотів би з'їсти. Андрійко подобається все більше і більше! Золотий хлопчик. 

Мала цілий день нудьгувала, а я був настільки загружений роботою, що вона навіть не діставала мене запитаннями стосовно сьогоднішнього ранку. Вікторія двічі заснула і зробила мені каву. Вона була жахлива, та я мусив її випити. Домовилися, що до школи вона не буде ходити, домашнє навчання набагато зручніше і комфортніше для неї.

Минуло близько двадцяти хвилин, і мій секретар повернувся з дуже великим пакетом їжі із місцевого ресторану. 

– Пропоную поїсти, і продовжити роботу? – я кивнув, на пропозицію Андрія. Ми розпакували страви на маленькому столику біля дивана, де вирішили влаштувати свій "пікнік". Сьогодні у меню салати, стейк та пиво. 

– Ти взяв алкоголь? 

– Я живу неподалік, додому піду пішки, ви теж.

– Гаразд, – відкриваю нам чудо напій, і простягаю до нього – за твій перший робочий день. Андрій мовчки підняв пляшку догори і зробив ковток.

– Скільки тобі років? – раптово гарбузик перериває нашу трапезу. Не люблю говорити під час прийому їжі, та чому б не дізнатися його краще? 

– Двадцять вісім, тобі?

– Двадцять три. Молодо виглядаєш. – серйозно? Я за останні кілька днів не впізнаю себе у дзеркалі. Я би хотів його розпитати за Ніку, але розумію що не варто, тому мовчки жую свій стейк і запиваю його пивом.

– Та спитай ти вже про неї. 

– Про кого? – буду вдавати, що вона мене вже не цікавить. Та і узагалі так і є. Я її один раз побачив, а вона мені вже цікава стала? Ні.

– Про Ніку, сам я про неї розповідати не буду. Тільки сьогодні, бо якщо дізнається, що я пліткую про неї, поб'є мене.

– Вона тебе б'є? – мої брови миттю злітають догори. Мені тепер що, боятися її?

– Швидше захищає себе. Я у неї єдиний друг, не завжди поруч, а вона пригоди знаходить на раз два. Ми як з нею познайомилися, почали разом ходити на боротьбу. Довго вона не ходила, але багато чого навчилася. Вона дуже розумна, швидко все вивчає та запам'ятовує. Можна було б сказати, ідеальна. – після цих слів, Андрій розсміявся, і заглушив свій сміх пивом. 

– То чому б не назвати? 

– Тому що багато дурниць робить. Навіть зараз...– останню фразу він сказав тихо, наче сам до себе. 

– Вона вродлива. – я настільки неочікувано для себе це кажу, що навіть забув на хвилину як дихати. Це точно пиво? Дія якась неправильна, язик розплітається.

– Проведемо експеримент: опиши мені її, яка вона в твоїх очах? – це типу перевірка? Ну що ж, спробуємо!

– Як я її вперше побачив, одразу в голові виник образ пташки. Маленької, тендітної, але прицьому сильної та відважної. Мені здалося, що вона готова померти, щоб її близькі люди були в порядку. 

– З чого ти взяв?

– Вона багато працює, терпить приниження та образи, отже потрібен стабільний, хороший заробіток. Ти не сказав, що у неї є хлопець, тоді вона працює для сім'ї. Можливо хтось сильно захворів, або борги? 

– Хм, мізки є, цікаво. – випиває решту свого пива, та наближається ближче до мене. – Так, у неї, пиздець які проблеми з грошима та сім'єю. І знову правий, вона готова померти за сім'ю. А дурість її у тому, що вона не звикла приймати допомогу, і коли я хотів бути поруч, вона вишвирнула мене. Тому що я теж був частиною сім'ї, і вона хотіла вберегти, та чи змогла? Я хочу щоб поруч з нею були такі ж сильні люди, як вона. Щоб могли прийняти удар на себе. Якщо хочеш дізнатися її, спочатку я маю дізнатися тебе. Ніяк інакше. За неї тема закрита.

– Розумію, як ніхто інший – також допив своє пиво, і починаю прибирати зі столу. Видно, що за Ніку він дуже сильно хвилюється. – Мої почуття схожі, тому можеш не повторювати.

– Тобто схожі? 

– Ти думаєш з Вікторією не так? Їй п'ятнадцять, а проблем дофіга! Наші батьки близько двох місяців тому загинули, – закінчив прибирати зі столу,  продовжуючи розмову прямую до свого міні бару, беру дві склянки для віскі, і сідаю біля свого напарника. – Усе те що я маю зараз, їхній спадок, від якого усі двадцять вісім років тікав. Компанія AversFarm, не єдине що у нього було. – тільки потім зрозумів, що бовкнув зайвого. 

– Заспокойся, усе те що було тут, залишається лише тут. – вочевидь побачив мій вираз обличчя. Та є те, що не дає мені спокою.

– Чому ти мені за неї розповів? 

– Тому що ти мені здаєшся адекватом. 

Ніка

Зранку татко пішов на роботу, а я вперше поспала більше чотирьох годин за добу. Та коли я згадала таткові сльози та страх, який поселився у ньому, ранкова радість зникла. Потрібно збиратися в той офіс, і знайти рудого придурка!

Я швидко зібралася, і прийшла до будівлі за десять хвилин, дуже поспішала. Та не все буває так просто, на вході мене затримав грозного виду охоронець.

– Пані, куди прямуєте? 

– А ви мені можете допомогти? Я шукаю хлопця, дуже терміново, він працює тут. Його звати Андрій Симоненко, рудий такий.