7

– Як довго чекати на результат? – запитую у татка, коли ми вже вийшли з клініки. Ми пробули там досить тривалий час, і пройшли чимало лікарів. Різні аналізи та обстеження, було трохи лячно.

– Сказали два-три дні, не більше. 

– Це добре. Які плани далі? – тепер вже я беру татка за руку. Ми давно не проводили час разом, можливо це треба виправити? – Ходімо в... – я не встигаю договорити, як мене починає поглинати та сама темрява, з дуже сильною головною біллю. Секунда, і я вже не з татком, а на одинці з самою собою. Немає нікого, крім мене та пітьми. Це узагалі норма?

За декілька хвилин я знову бачу яскраве світло, і перелякане обличчя татка. От бляха. Моя перевтома зараз дуже доречна. 

– Все в порядку! Не хвилюйся і нічого не питай. Усе в порядку. Так ось, я не договорила: ходімо в центральний парк? Там зараз так красиво. 

– З тобою інколи буває настільки страшно, що мої сиві волосини будуть біліти ще сильніше. Точно в порядку?

– Так, усе чудово!– і сміюся. Я дуже його люблю. І байдуже наскільки він сивий. 

– Гаразд, тоді з тебе пиво. – сказав він, обіймаючи мене за плечі. Новий рівень стосунків батька та доньки, мені це подобається!

Нарешті проведу з ним більше часу. Я про це мріяла з чотирнадцяти років. Коли я була менша, татко заміняв мені усіх на світі, завжди грався зі мною, навчав, одягав, годував, навіть проводив майстер класи стосовно зачісок та макіяжу. Мамі завжди було не до мене. Вона народила мене, коли їй було вісімнадцять. Зовсім юна дівчинка, котра хотіла насолоджуватися життям, а не памперсами та годуванням. Тому татко давай їй свободу, мене виховував сам.

Я не злюся на неї, розумію. Не знаю, якби вчила на її місці. Не кожна жінка, що народжує своє диття, здатна його любити усім серцем. Мамина найбільша любов, це воля. 

Коли я дорослішала, і у мене почалися перші місячні, я не знала що робити, думала що помираю! Пощастило, що татко не розгубився, і попросив Марію Віталіївну мене проконсультувати у цьому питанні. Хоча тоді я його добряче налякала! 

Тепер ми удвох, одне єдине ціле. До самого кінця. 

Марк

Прийшов до офісу злим. Чому? Бо поводився реально як бовдур, ніколи собі не дозволяв такої поведінки перед мало знайомою дівчиною. І це все при малій, вона ж тепер не відчепиться від мене!

– Марк В'ячеславович, я знайшов собі заміну. Дозвольте запросити? – до кабінету заходить Ваня, чи Влад, не пам'ятаю , якщо чесно.

– Швидко. – говорю максимально суворим голосом. Він киває у напів відкритті двері, і до кабінету заходить гарбузик, хлопець Ніки. Оце так земля кругла. – Андрій, правильно? – звісно я пам'ятаю як його звати, але хіба я в цьому комусь зізнаюся? 

– Так, доброго дня, – він скидає свій рюкзак і сідає за стіл, навпроти мене. Впевнений, мені це подобається.

– Влад, ану, киш звідси! – махаю рукою, показуючи, щоб він пішов звідси і більше не повертався. Щойно двері за ним зачиняються, усю свою увагу я концентрую на Андрієві. – Знай, що я дуже придуркуватий та вимогливий керівник. Двічі не повторюю. Маєш сам бачити обсяг роботи. Тричі налажаєш, будеш як твій попередник. Звертатися до мене на "ти". На роботу приходити раніше за мене. – загружував його інформацією я довго, хотів перевірити наскільки він перелякається. Коли закінчив свою промову, я передав йому папку з моїм розкладом, який складав Влад.

Декілька хвилин він ознайомлювався із вмістом, а потім він хмуриться, та передає папку мені.

– Розклад складений не правильно. – складає руки на грудях, і закриває очі. – Об дванадцятій у вас зустріч з SD у ресторані на набережній, потім, через пів години зустріч з нашим бухгалтером стосовно витрат. Відстань між рестораном та нашим офісом складає 15 кілометрів, орієнтовно двадцять хвилин їзди. Чисто фізично, встигнути можна, якщо ви тільки потисните руку нашому компаньйону та поїдете назад. Потрібно враховувати черезвичайні ситуації, такі як затори, затримка самих переговорів чи ще щось. Витрачається багато часу і ви по суті нікуди не встигните, через ранкові справи. Пропонував би вам зараз піди до бухгалтерії та все перевірити, зустріч з SD перенести на пів години пізніше, і решту зустрічів та справ ми встигнемо зробити без ускладнень.

Коли він закінчив говорити, був вражений, оскільки виявився правим. Влад мені цей розклад склав у мій перший робочий день тут. Ми дійсно запізнилися на зустріч, втратили дуже багато часу, і я фактично до ночі сидів і розбирався із завалом. Отже з цим Андрієм буде не так складно як я думав. Ніка обрала хорошого хлопця.

– Ти зі своєю дівчиною теж усе плануєш? – з якогось дива мені стало це цікаво. Але після того, як я це запитав, усвідомив що це звучало занадто особисто. 

– У мене немає дівчини. – відповів сухо, але здивувався , що я узагалі подібне у нього запитав. 

– А Ніка? – мою цікавість вже не зупинити. Мені вкрай необхідно знати, що між ними відбувається. 

– Ніка? Вона мені як сестра. Тому я, на правах її старшого брата, раджу не чіплятися до неї. 

– Чому? 

– Сказати чесно? Ти виглядаєш як мудак, поводишся відповідно. Можливо це тільки на перший погляд, але наразі, рекомендую не лізти до неї, доки я сам не переконаюся, що ти адекватний. – ось такого я не очікував почути від свого підлеглого ,у його ж перший робочий день. Отже він дійсно нею дорожить, і боїться за неї. Як я за свою малу. Розумію його, через це і не злюся.

– Гаразд, на диван глянь. – він повертає голову, в сторону моєї сестри, яка весь цей час сиділа в навушниках і грала якусь гру. – Вікторія, найдорожче, що є у мене. Тому за нею ти теж, час від часу, будеш наглядати. Образиш, сам знаєш , що може бути. – звісно знає, для мене Вікторія, як для нього Ніка, тому він усе прекрасно зрозумів і просто кивнув мені у відповідь. 

Ніка

Це найкращий день у моєму житті! І провела я його, з найдорожчою мені людиною. Ми з татком обійшли увесь парк, не оминаючи жадних розваг. Почали ми зі стрільби, а закінчили чортовим колесом. Вже вечір, і ми з татком максимально виснажені, та ми хочемо закінчити цей вечір чарівно.