4

– Чому ти не можеш знайти собі нормальну дівчину і будувати з нею сім'ю? Тобі цього зовсім не хочеться? – апетит зник миттю, а от питання від сестри набирають обертів. Звідки вона взагалі знає про моє особисте життя? Відкладаю свою порцію локшини і уважно дивлюся на Віку. Вона серйозно у мене це запитує?!

– З якого часу тебе це цікавить? Ти , здається, не любиш пліткувати.

– Я просто хочу знати. Важко відповісти? 

– Що трапилося? – на телефоні у мене стоїть складний захист, тому взламати його було б дуже складно. З моїми друзями вона не спілкується, тоді питання звідки? 

– Сьогодні приходили дами, легковажного виду. За тебе запитували. Одна представилася твоєю дівчиною, інша нареченою. То як, поясниш? 

Я сиджу і не знаю що сказати. Останній тиждень , я не підтримую контакти з жодними жінками, немає на це часу. Єдине що мене цікавить, звідки вони дізналися де я живу?! 

– Що ти їм відповіла?

– Що я твоя дружина, котра чекає коли ти хліб принесеш.– я дивлюся на неї намагаючись зрозуміти чи жартує вона. Розумію що ні, від чого я намагаюся подавити смішок. – Тобі серйозно смішно?! Вгамуй свого звіра і більше так не роби, або хоча не кажи де ти живеш. 

– Гаразд, зі своїм "звіром" я сам розберуся, а стосовно дам... я сам не знаю звідки у них моя адреса. – Вочевидь хтось не вміє тримати язика за зубами, і цей хтось завтра отримає від мене пендаля. Не має чого розголошувати особисту інформацію на ліво та на право. Сестрі не варто знати, хто саме розпатякав про нашу домівку, інакше він отримає не один пендаль.

– Я спати, завтра рано вставати на роботу! – останнє слово виділяє і втікає до своєї кімнати спати. Чи буде вона спати я не знаю, а от те що вона , бляха, посуд не помила, мене роздратувало. Я жахливий перфекціоніст, і я обожнюю порядок. Тому доводиться самостійно розібратися з посудом та сходити в душ. 

Вода наче змиває мою денну маску з лиця. Я безсилий в цьому житті і не знаю що буде далі . Я неймовірно втомився тримати оборону сильного чоловіка, бездоганного бізнесмена та старшого брата. Це все тільки ілюзія. Я невдаха, що нічого не вміє. Та тепер я не маю права на помилку, і мушу якось вирулювати цю ситуацію.

Заходжу до своєї кімнати переодягаюся та сідаю за ноутбук. Хочеться глянути фільм. Питання, який? Та і чому сам? Можливо мала ще не спить і ми продовжимо наш вечір?

Прямую до кімнати своєї сестри. Світло не горить, цілком можливо що заснула. Стукаю лиш самими пальцями, щоб в разі чого не розбудити її. Та через кілька секунд двері її кімнати відчиняються, і маленька Вікторія дивиться на мене великими оченятами небесного кольору. Я кивнув у сторону своєї спальні, з натяком на фільм. Вона це зрозуміла, задоволено кивнула і побігла до моєї кімнати першою. 

Вирішили зупинитися на фільмі "1+1" , комедія. Вона їх обожнює. А я обожнюю фільми жахів чи трилери. Але вирішив поступитися принцесі, нехай потішиться. Майже під кінець фільму мала заснула. Вирішив, що вона ночуватиме у мене, але це буде один єдиний раз. 

Прокидаюся о шостій, і помічаю що Віки в кімнаті немає. Виходжу до вітальні, і відчуваю запах чогось згорівшого. Невже щось замкнулося і починається пожежа?

Хутко біжу на кухню, та побачена картина вибила мене із колії, і я видихаю усю напругу всередині себе. Мала вирішила зготувати нам сніданок, але їй це не вдалося.

– Ще одна кара? – з лукавою посмішкою запитую я.

– Іди у сраку! – кидає скороворідку в умивальник, і сідає за стіл. Склавши руки вона глянула на мене, після чого надула свої губи. Виглядає дуже кумедно і мило.

– Не засмучуйся. Перед роботою заскочимо у кафе біля офісу і поснідаємо. Згода? – ставлю перед руку зжати в кулак. Зображує з себе сувору леді, та за хвилину стискає кулак і робить "удар" в мій. Ось і домовилися. Давно радили сходили у цю "Глорію". Ось і перевіримо заклад.

Ніка

Я заходжу до квартири та бачу татка. Вигляд у нього не дуже. Під оком майорить синець, і він схиляється на бік. Вочевидь передача боргу минула не дуже успішно.

– Доню, прийшла? Ходи, я гречку зварив, повечеряєш. – опускаючи погляд тікає назад у кімнату. За ці декілька років ми не стали чужими один для одного, та відчуття некомфорту було присутнє. Нам було ніяково знаходитися в кімнаті тет-а-тет. Ми як ділові партнери, які цінують один одного: коли виникають проблеми або потрібна порада, ми звертаємося один до одного.

Я прямую за татком в кімнату. Він сидить на старенькому дивані та читає книгу яку я йому подарувала на день народження. Стівенг Кінг, його улюбленний автор, тому подарувала "Крістіну". Він перечитує її вже сотий раз.

– Що сталося? Чому ще не спиш? – підходжу до нього і сідаю поруч на диван. Оглядаю його, на наявність ще якихось поранень. 

– За те, що дуже довго розбиралися з боргами, вони.. ну , сама бачиш. Але ми вже нікому нічого не винні, і можемо почати нове життя. – від цих слів у нього ламається голос і очі стаються склянні, поржні. Наче він говорить заздалегіть готову фразу. Ми двоє чудово розуміємо, що не зможемо ми почати нове життя. 

– Ти жо лікаря ходив? Раптом перелом? – підсідаю ближче і оглядаю татка без усіляких незручностей. Перевіряю руки на наявність переломів.

– Я хочу, щоб ми з тобою сходили в лікарню на перевірку. – цю фразу я не очікувала почути від татка. Він терпіти не може лікарів і відтягував ці момент у далекий темний ящик. А тут з його ініціативи?

– Чому, що трапилося? 

– Просто давай це зробимо. Завтра підемо, після обіду. – він навіть не спитав мене, просто перед фактом поставив. Що саме його так турбує?

– Поясниш?

– Мені не подобається як ти виглядаєш.

– Ти це мені кажеш? Серйозно? – мої брови злітають догори, а з губ злітає нервовий смішок.

– Ти себе в дзеркало бачила? До жаху схудла, страшні впадини на обличчі. Мені продовжувати перелік? – вперше він дивиться на мене таким суворим поглядом. Отже налаштований серйозно.