Глава 17

Аделіна

Я прокинулася від того, що хтось намагався до мене додзвонитися. Але ледве я розплющила очі, все попливло. Все таки вчора я перебрала з алкоголем. А ще я зрозуміла, що я не у себе в квартирі. Я знаходилася у світлій кімнаті з великим ліжком. Мене охопив жах. Що я вчора наробила? Останнє, що я памʼятаю, так це те, як посварилася з Денисом, а потім пішла сама невідомо куди. О господи…

Я взяла телефон в руки і побачила, що телефонує Аня. Так, з нею потім розберемося, головне вибратися звідси якнайшвидше. Я оглянула себе. Я була у вчорашньому одязі, а поверх нього була якась толстовка. Ну добре, що хоча б так. Я тихенько встала та вийшла з кімнати. У коридорі я побачила те, що призвело мене до стану шоку. Там висіла ФОТОГРАФІЯ ДЕНИСА. Ні, я не могла наробити дурниць… а якщо я до нього чіплялася? Все таки, треба валити по тихому. Я швидко пішла до дверей, одягнула свої підбори та вийшла з квартири, а потім зірвалася на біг.

Як тільки я вийшла за межі жк, я зрозуміла, що знаходжуся неподалік мого дому. Саме тому я і бачила в залі постійно, бо ми практично сусіди. Дійшовши додому, я швидко переодягнулася, привела себе до ладу та зателефонувала Ані.

- Ти дзвонила? - запитала я. 

- Мільйон разів!!! Ти де пропала? Знаєш, як я злякалася? Коли Денис почав бити того хлопця, я втратила тебе з поля зору, а потім і самого Дениса. Що сталося? - накинулася подруга з питаннями. 

- Якщо чесно, то я не памʼятаю. Останнє, що є у моїй памʼяті, це те, як ми разом вийшли з клубу і посварилися. А потім я пішла кудись одна. А прокинулась я у квартирі, у якій були фото Дениса! Я нічого не розумію…

- Оце так, подруго! Я навіть не знаю, що сказати! 

- Скажи, що у тебе вчора було! Тобі сподобався Назар, я це побачила. 

- Насправді, після того, як ви пішли, то ми всі разом також пішли з клубу. Оскільки тільки Назар не вживав алкоголю, то від спочатку підвіз мене, а потім Діму. Але мені здається, що я не у його смаку. Хоча так навіть цікавіше! 

- Оу, то у тебе нова жертва? - запитала я, сміючись. 

- Може і так. Вибач, сонце, мушу бігти на роботу. Подзвоню ввечері. Люблю! 

- І я тебе!

Оскільки я не працюю більше, а жити на щось треба, я вирішила пошукати нову роботу на різних сайтах. Після трьох годин пошуків я втомилася і вирішила піти в зал. Та не дійшла, бо на вулиці зустріла Діму.

- Ти як тут? 

- Приїхав до тебе. Мені Аня все розповіла. Хотів поговорити з тобою особисто. 

- Про що? - не зрозуміла я. 

- Про все. Що у тебе з цим Денисом? 

- Ревнуєш? Тобі не пасує, - спробувала пожартувати я. - Насправді, нас нічого не поєднує.

- Це добре, бо у мене є для тебе пропозиція. Будеш моєю дівчиною?