Глава 15

Денис

Вчора після тренування, ми з Назаром пішли в бар і напилися так, що я нічого не памʼятаю. Зараз на годиннику уже 14:00. А сьогодні ще ж ця вечірка. Добре, що вона починається лише о шостій, у мене в запасі ще 4 години. Я швидко переодягнувся, поснідав і вирішив поїхати в ресторан, щоб поговорити з мамою.

- Привіт, мам! - привітався я, проходячи у її кабінет. 

- Привіт, синку! Ну що у тебе? Поговорив з Аделіною? - перейшла одразу до справи мама. 

- Так, поговорив. Вона не повернеться і причини звільнення не назвала. Я думаю , що тобі краще знайти когось нового… - ми ще довшого говорили з мамою на тему Аделіни, та потім прийшов час збиратись в клуб. Тому я повернувся додому і переодягнувся. Сині джинси та біла футболка - ніколи не вийдуть з моди.

Я приїхав у клуб, а на вході я побачив Назара, до якого одразу підійшов. Та за кілька метрів була якась пара, яка стояла спиною до мене. Силует дівчини здався мені знайомим, та я не звернув на це уваги.

- О, Назар, привіт! - сказав ВЧОРАШНІЙ КАВАЛЕР АДЕЛІНИ. А біля нього стояла сама Ліна. 

- Назар? Денис? - запитала дівчина. 

- Аделіна? - сказали ми в один голос . 

- Ви знайомі? - запитав нас цей гусь. 

- Назар мій давній знайомий, а Дениса ти вже знаєш, - сказала вона Дімі. 

- А ти звідки знаєш Діму ? - запитав мене Назар. 

- Та вчора перетнулися , - сказав я крізь зуби.

Ми зайшли в клуб, в якому було повно народу. А також до нас підійшла одна блондинка. Я її бачив колись поряд з Аделіною.

- Я думав, що ти не прийдеш! - сказав Діма. 

- Ну як я могла таке пропустити. 

- Я - Аня, - сказала дівчина, та протянула мені руку. Потім вона повторила те саме з Назаром. А потім вона обійняла Аделіну.

Ми пройшли до нашого ВІП-столику на другому поверсі. Так вийшло, що Аделіна сиділа між Дімою та Назаром. А я сидів з Аньою навпроти них. Завʼязалася розмова, суть якої я не ловив. Проте я чітко бачив, як з нею фліртує Діма та Назар. Раптом Аня сказала:

- Я йду за напоями! 

- Я з тобою, - сказала їй Аделіна і вони пішли на перший поверх до бару.

Ми з хлопцями піднялися та пішли на балкон, щоб бачити дівчат. Раптом Назар звернувся до Діми:

- Тобі подобається Аделіна? 

- Вона багато кому подобається, наприклад твоєму другу. 

- Вона мені не подобається, - відрізав я. 

- Вона тобі симпатична. Ти б бачив, як ти дивися на неї за столом, - сказав гусь.

- Просто слюні пускав, треба було тебе зняти, - підтвердив Назар. - Навіть зараз, ти слідкуєш за нею поглядом! 

- Годі! Я ніколи не буду з самовпевненою мажоркою! 

- Бро, ти не знаєш її насправді. Повір, вона не мажорка. Чому ти думаєш вона пішла з дому ? Тому що її батько хоче видати її заміж за такого собі Мирона. А цей Мирон піднімав на неї руку. Я колись з нею зустрічався та хотів одружитися, але її батьки зробили все, щоб розлучити нас. Я це розповідаю, не для того, щоб ти її пожалів її, а для того, щоб спробував зрозуміти, - закінчив Діма.

- А якщо вона тобі так не потрібна, то це добре. Бо здається, що вона і сама непогано проводить час, - зауважив Назар вказуючи на танцпол, де були дівчата. Вони ж на бар йшли… раптом до Аделіни підійшов якийсь хлопець, з яким вона почала танцювати. Та за хвилину він спробував її поцілувати та почав розпускати руки. Дівчині це явно не подобалось, судячи з того, як вона намагається вирватися. Тут уже я не міг не втрутитись. Я швидко спустився на перший поверх, відтягнув хлопця від Аделіни та дав йому по носі, на що дівчина скрикнула. Та я не міг зупинитися. Але коли я почув плач Ліни, я кинув хлопця, вхопив її за руку та ми разом пішли на двір.