Глава 12

- Ну колись, ти зробив її уже своєю лялькою? - запитала дівчина.

Що? Що вона сказала? Далі я нічого не чула, через серцебиття. Він?… я не була про нього такої думки. Звичайно він мені не подобався, але якась дівчина мене обговорює, а він дозволяє це?

Я вирішила, що я не буду працювати на такій роботі. Так, можливо зараз у мене не найкраща фінансова ситуація, та мій спокій важливіший, тому я почала збирати всі речі. Ще напевно ніколи в житті я так швидко не пакувалася. За 15 хвилин я викликала таксі. Коли водій приїхав, я пішла на двір під здивовані погляди пари. Аж раптом я почула:

- Аделіна, ти куди? - запитав мене Денис. Я не мала бажання говорити, тому просто ігнорувала хлопця. Лише коли я сіла в таксі, я знайшла в собі сили назвати адресу квартири.

Приїхавши додому, я впала на підлогу в коридорі без сил. Чому? Ну чому всі вважають мене тупою мажоркою, яка готова на все заради грошей. Навіть ця його подружка… І він теж добрий, навіть не заперечив! Можливо я не його найкраща подруга, але вони не мали ніякого права таке говорити. Не в силі підвестися, я заснула прямо в коридорі.

Денис

Я був в шоці, коли зустрів свою двоюрідну сестричку тут. Тим паче, що я не очікував такого. Ми тільки зайшли, як Аделіна втекла від нас. Ну і нехай. Я не маю бажання їй щось пояснювати. Аж раптом в дверях я побачив Олега.

- А ви уже двері не зачиняєте? Чи на мене чекали? - сказав цей гусь. - А хто це тут? Ден, у вас гості? 

- Тебе це не має хвилювати! Чого прийшов? - сказав я не дуже ввічливо. 

- Я взагалі-то не до тебе. Де кімната Аделіни? - я не відповів, лише вказав рукою на двері в її кімнаті.

Буквально за кілька хвилин Олег пішов, а ми з Нікою вирішили поговорити на кухні.

- Чув, що ти з Назаром бачилась. Він тобі подобається? - запитав я у сестри. 

- Назар? Пффффф, я тебе прошу. Це можна сказати мій дядько. Він мене на руках носив в дитинстві! - впевнено говорила вона. - Тим паче, ти чув про його репутацію? Він змінює дівчат щоночі. Потрібен він мені? 

- Ти мене запитуєш? - не очікував я такого, моя мала і справді виросла. 

- Добре, не будемо про це. 

- Не будемо, - погодився я. 

- Ну що, це вона? - запитала дівчина. 

- Так… - відповів я. Я знав, про кого йде мова. 

- Як на мене, вона ні про що. Така собі мажорка, що шукає папіка, - сказала Ніка. Не розумію чому, але ці слова мене самого розлютили. Я ледве стримався, щоб не заперечити сестрі. Хоча знав, що вона права. - Ну колись, ти зробив її уже своєю лялькою?

- Ніка, от що ти верзеш. Тобі не здається, що це не твоя справа? Тим паче, мені здається, що ти замала для таких розмов. Йди краще мультики подивись! - почав кричати на сестру.

- Ось ти й показав справжні почуття до ляльки. Якби тобі було все одно, ти б ніколи не підвищив голос на сестру, - сказала задоволено вона. 

- Тобто…. Ти хочеш сказати, що вона мені подобається? - запитав я сестру.

- Зауваж, що це ти сам сказав. 

- Та багато ти розумієш! Я просто захищаю своїх працівників, - сказав я Ніці. 

- Не забудь запросити на весілля.

Я не бажав продовжувати цю розмову, тому почав прибирати залишки нашого обіду. Треба ж було їй таке сказати! Подобається мені Аделіна! Хто таке придумав.

Аж раптом я побачив, як Аделіна виходить з валізою на двір. Я пішов за нею.

- Аделіна, ти куди? - запитав я, але дівчина не відповіла. Вона тільки сіла в таксі та поїхала в невідомому мені напрямку. 

- Неочікувано… - прокоментувала ситуацію Ніка, коли я повернувся в будинок.