Глава 11

Аделіна

- Сюрприз!!!! - пролунав голос симпатичної блондинки. Це його дівчина? Добре, що Денис поставив мене на підлогу, а то були б непорозуміння. Вони обійнялися, а мені чомусь раптом стало неприємно. 

- Ти як тут? - запитав хлопець, а на його обличчі розцвіла усмішка. 

- Скучила!!! 

- Ніко, ну ти даєш. Я не очікував тебе побачити найближчим часом, ось це дуже приємний сюрприз. 

- Перепрошую, - сказала я, проходячи повз парочку в свою кімнату. Вирішила побути там, адже не хочу почувати себе третьою - зайвою.

Раптом я почула стук в двері.

- Це Олег. Можна? 

- Заходь…

Олег зайшов в мою кімнату з аптечкою в руках.

- Я побачив, що Денис приніс тебе, тому вирішив занести ліки і бинти. Бачу зараз він трохи зайнятий, - пояснив свою присутність Олег. Він дістав все необхідне та почав оглядати мою ногу. Наклавши бинт, він простягнув мені пляшку води та таблетки. 

- Дякую. Де ти навчився надавати першу медичну допомогу? 

- Це має вміти кожен шеф! - сказав Олег та підморгнув мені. - Ну а зараз мені вже час. Буду контролювати пошуки мап.

- Дякую ще раз за допомогу! - сказала я, коли хлопець виходив щ моєї кімнати. 

- Завжди радий допомогти.

Після того, як Олег пішов, я вирішила зателефонувати Ані.

- Привіт, як ти? - запита я у подруги. 

- Ну привіт! Я добре, а ось де ти пропадаєш? - запитала вона з докором. Я розповідала про все, що сталося останніми днями. 

- Ні, ну Олег повів себе достойно, а ось поведінка Дениса дуже дивна. Не можу зрозуміти його мотивів, - сказала Аня. 

- Я також нічого не розумію. Як все складно! Ще й з батьками проблеми. З татом я так і не помирилася. Потрібно буде віддати йому на днях його авто. 

- А чому ви посварилися? Бо ти не говорила… 

- Справа в тому, що після того, як ми з Мироном розійшлися, я почала доволі часто прогулювати, зависати в клубах. А останньою краплею була моя ніч в поліції. Та вони просто не розуміють, що мені потрібна їх підтримка, а не критика. Весь час я не така. Для них Мирон був ідеалом, але жила з ним я! І всі його загули терпіла я. Я потім він почав піднімати руку на мене і я пішла. Але батьки вважають його найкращим чоловіком для мене. 

- А ти говорила про це все батькам? Особливо про побої, - запитала подруга. 

- Та вони і слухати мене ніколи не хочуть. Як я розкажу? 

- Добре, це все дуже складно. Давай краще змінимо тему. 

- Слухай, я втомилася. Давай іншим разом поговоримо. Дуже хочу спати. 

- В обід? Ну як скажеш…

- Бувай! - сказала я і поклала слухавку.

Ну чому все так важко? Раптом, я почула сміх з кухні. Це був Денис і його пасія. Не те щоб мене цікавила їх розмова, але я вирішила підслухати.

- Ну що, це вона? - запитала дівчина. 

- Так… 

- Як на мене, вона ні про що. Така собі мажорка, що шукає папіка.

Та наступна її фраза мене просто вбила…