Глава 10

Денис

- Визнай, що ти боїшся, і може я побуду трохи з тобою. - сказав я дівчині, яка все ще тримала мене за руку. Насправді, я і сам хотів залишитися з нею, але їй необовʼязково про це знати. 

- Та пішов ти ! - вигукнула дівчина і вирвала свою руку. Я ж подивився вслід дівчині та пішов у свою кімнату.

Вранці я почував себе жахливо! Голова боліла через алкоголь, який я пив з Вікою.  А сьогодні у нас ще й прогулянка в лісі! На годинку була 7 ранку, тож я почав збиратися. Прийнявши душ, я зустрів на кухні Адель, яка щось готувала. У мене не було жодного бажання з нею говорити, тому я просто знову пішов до Віки.

- Привіт! Ви уже зібралися? - запитав я у дівчат, що сиділи на дивані. 

- Привіт! Так, а ти знову до нас? - запитала одна з них. 

- Так! Сумували? - запитав я, вигнувши одну брів.

- Денис, ідем! - не дала відповісти дівчатам Віка.

Вийшовши надвір, я побачив всіх. Аделіна стояла поруч з Олегом, нашим шефом. Вона була одягнена в чорні кросівки та сірий спортивний костюм. Головне, мені так фиркає, я йому намагається показати кутні зуби.

- Доброго ранку! - сказала Аделіна. - Сьогодні ми разом пройдемо квест у лісі. Ми поділимося по парах і будемо шукати карту, за допомогою якої ми знайдемо місце, де сховані призи. Всі мають пару? 

- Всі, крім Олега та Дениса. - сказала Віка. 

- Я також не маю, тому будемо втрьох.

Далі нам розказали правила і всі пішли в інших напрямках. Спочатку ми спокійно йшли. Я йшов попереду, а Олег і Аделіна постійно фліртували, сміялися і злили мене. Ну що, як зі мною не вийшло, то уже з шефом роман хоче?

- Айййййй! - я почув крик Аделіни і різко повернувся. Дівчина лежала з зігнутою ногою. 

- Що сталося? - запитав її я. 

- Я ногу підвернула! Не бачиш, чи шо? 

- Давай я піду за аптечкою збігаю? Ми ще не далеко відійшли. - втурився Олег. 

- Окей.

Олег пішов, а я присів біля Аделіни. Взявши її ногу, я побачив як спухла кістка біля її стопи.

- Що ти робиш? Не наближайся до мене! - сказала дівчина. Їй я ніяк не відповів. Вирішивши, що краще нам буде повернутися до будинку, а не чекати Олега, я підняв її на руках. Вона настільки цього не очікувала, що ледве не впала, але встигла покласти руки мені на шию. 

- Постав мене, - чомусь прошепотіла Ліна, дивлячись мені прямо в очі. Між нашими обличчями залишалося декілька сантиметрів, а її дихання обпікало мою щоку. 

- Та то що мені зробиш? - запитав з посмішкою я. Аделіна нічого не відповіла, лише голосно видихнула.

Ми дійшли до будинку лише за кілька хвилин, тому я поставив дівчину, та почав шукати ключі. Відкривши двері я побачив ЇЇ…

- Сюрприз!!!!