Глава 3

Аделіна

Взагалі я за здоровий спосіб життя, але цигарки- єдиний спосіб заспокоїтися останнім часом. Така ж сама звичка була у мого колишнього - Мирона. Ми з ним розійшлись місяць тому, через його зраду. Але за тей короткий час, що ми зустрічалися, я встигла перейняти всі його погані звички. Видихаючи дим, я помітила як до мене наближається мій знайомий з магазину тата.

- Не люблю людей, які палять. - з цими словами від вирвав пачку цигарок у мене з рук та викинув їх до смітника. 

- Що ти робиш? Ти геть здурів? Я ж ще вранці сказала, не лізь не в свої справи! Інакше… - почала злитися я. Та хто він такий і що про себе думає? Навіть тато не дозволив собі таку поведінку, а тут якийсь неадекватний лізе до мене весь день!

- А то що? - запитав з посмішкою він. Хлопець нахилився до мене і почав дивитись прямо у очі. Лише зараз я помітила, що у нього такі ж самі блакитні очі, як і у його мами. Раптом, за його спиною я побачила двох патрульних і в мою голову прийшла геніальна ідея. 

- Поліція! Допоможіть! - почала кричати я, привертаючи до себе увагу. Поліцейські все зрозуміли, та почали приближуватися до нас. Хлопець навіть не рухався. В його очах було лише одне запитання: що ти робиш? От зараз побачить. 

- У вас щось трапилось? - запитав нас один з патрульних. 

- Так! Цей чоловік мене переслідує цілий день. Втручається в моє життя. А зараз, взагалі, почав приставати до мене. А я дівчина, я його боюся. Допоможіть мені, будь ласка. - я говорила все, що тільки приходило мені в голову.

- Що? Та це все не правда! Я її взагалі вперше бачу. - почав виправдовуватись мій знайомий. 

- Так, шановний, покажіть свої документи. Вони ж у Вас є? - запитав вже інший поліцейський. 

- Ні. Я Загорський Денис Владиславович. - сказавши це, Денис голосно видихнув. А я вперше почула його імʼя. Він виглядав дуже серйозно. Його біле волосся та блакитні очі були ідеальним поєднанням. А гострі скули надавали його обличчю холод. Я б навіть закохалася у такого, якби не знала, який він грубіян і хам. Його імʼя ідеально його описує. 

- Тоді Ви повинні проїхати з нами до відділення. А Ви… - патрульний повернувся до мене, поки ного напарник налягав кайданки на хлопця. - Ви можете бути вільними, якщо не хочете писати заяву. 

- Ні, не хочу. - сказала я, та поспішила повернутись в ресторан. Я навіть не зрозуміла, що тільки що зробила і навіщо. Тому щоб багато не думати, я вирішила повернутися до квартири Ані.

Коли ми приїхали, я майже нічого не сказала. Лише поспішила в кімнату лягти спати, щоб швидше закінчити цей день.

Денис

Я був в шоці, від того, що витворяє ця мала. Ще не одна дівчина зі мною так не поводилася. Вона просто здала мене поліції. Зараз я їду до відділення поліції і намагаюся зателефонувати до свого найкращого друга - Назара. Він якраз працює у поліції та може допомогти мені. З Назаром ми познайомилися ще коли навчалися у школі. Наша дружба уже тримається 17 років. Тільки я вирішив піти навчатися на ITшника, а він на майора поліції.

- Привіт, Назар! Ти на роботі? - запитав я у свого друга. 

- Привіт, так! А щось трапилось? — Запитав у мене Назар.

- Ну, я просто зараз їду в поліцію... І ти не міг би мені допомогти вибратись звідси? — І тут я почав розказувати всю історію про мою нову знайому і про те, як вона мене здала поліції. 

- Ця дівчина мені вже подобається! Але класно вона тебе зробила. — Крізь сміх почав мені казати мій найкращий друг. — Звичайно я тобі допоможу, якщо даси номерок цієї кралі.

- Я б з задоволенням дав, але у мене також його немає. А взагалі я їду у відділок, там де ти колись працював. Підїдеш туди? - Запитав я у Назара. В такій ситуації врятувати мене міг тільки він. 

- Так, звичайно!

Коли ми під’їхали до відділку, я уже бачив машину мого 2-а. Він підійшов до поліцейських, поговорив з ними і вони нас відпустили. Хлопець все намагався дізнатися про ту дівчину, але насправді мене це не цікавило. Тому як тільки я забрав свою машину біля ресторану, я одразу поїхав додому.

Сьогодні вночі мені приснилося, що я одружуюся на тій навіженій, що здала мене поліції. Це був справжній кошмар. Хоча сьогодні була ніч на п’ятницю. Це був віщий сон?