Глава 43

Лука

Нарешті моєму детективу вдалося знайти щось суттєве, хоча він провів величезну роботу. Кілька разів я збирався його звільнити, та все руки не доходили — занадто велика відповідальність на мене звалилася. І я часто забував телефонувати детективу, щоб отримати якийсь звіт. Але коли отримав повний звіт про проведену роботу, то спочатку перебував у ступорі.

Більше всього мене шокувала звістка, що Олеся, виявляється, знайшла роботу в нічному клубі. Я мало не оскаженів, навіть заледве не накинувся на детектива, що він верзе якісь дурниці. Однак інформація, на жаль, була правдила. У чому мене запевнив детектив.

І тоді я зміг переварити цю думку і намагався зрозуміти, чому моя нічна спокусниця пішла на такий крок, і що її може чекати в майбутньому. Невже моя дівчинка вирішила знайти спонсора? Та детектив мене запевнив, що це елітний клуб, і Олеся працює суто танцівницею. Та я все-одно ледве тримав себе в руках. Не вистачало ще, щоб моя кішечка викликала масні погляди якихось мажорів та товстосумів.

— Давай негайно адресу! — заледве себе стримував, щоб відразу не скочити за кермо, і поїхати розбиратися у цей нічний клуб.

— Вона буде виступати ввечері, тому можна не поспішати. Не гарячкуйте, це не піде на користь справі. Ви можете тільки її налякати, і вона знову втече від вас, — запевнив мене детектив.

— Та я все там рознесу до вечора, — грюкнув кулаком по столу.

— Вам потрібна ця дівчина чи ні? — задав риторичне питання детектив.

— Потрібна, інакше б не шукав. Що за незрозумілі запитання?

— Тоді не поспішайте і дійте обдумано. Якщо моя допомога потрібна, то я згоден допомогти. Безкоштовно.

Я трішки подумав, і вирішив охолонути, щоб не сполохати мою Олесю. Детектив запропонував мені план, із яким я згодився. Уже за годину в мене на столі лежало запрошення для ВІП-гостей цього «елітного клубу для обраних». У голові миготіла купа думок. Вони змінювали одна одну, і від цього мені ставало не по собі.

Ось я вже уявляю, як вже заходжу в клуб — бачу Олесю, хапаю її за руку, і забираю звідти геть. Та я намагався себе знову зупинити і детальніше продумати холодний план. Найправильніше буде поговорити з нею, вибачитися і... Вхопити на плечі і забрати з клубу з собою. Я ладен був перевезти її в свій маєток і приставити до неї цілодобову охорону, хоча це все нагадувало параною, нездорову одержимість моєю кішечкою. Я був хворий своїм коханням, мені було фізично боляче без Олесі.

Спочатку, коли пошуки не дали результатів, я все ще сподівався, що вона одумається і повернеться до мене, та, на жаль, мої сподівання виявилися марними. Олеся навіть перестала мені снитися, і я зрозумів, що між нами обірвався ментальний зв'язок. До знайомства з Олесею я б зрадів, що більше не бачу її уві сні, проте тепер це приносило додатковий біль.

Нарешті я розірвав заручини з Бет. Без скандалу не обійшлося, але я не звертав уваги на її істерики. Вона кричала та влаштувала мені черговий скандал. Обіцяла помститися. Та що вона може? Тепер ми з Платоном разом вели справи, і Бет сюди аж ніяк не вписувалася. На диво, Платон згодився покінчити з нелегальними оборудками і вести бізнес легально. Від цього вигравали і я, і він. Єдине що мені не вистачало — моєї коханої брюнетки, яка кожної ночі танцювала переді мною у найніжнішому танку.

В очікуванні зустрічі заледве дочекався вечора. Придбав букет білосніжних орхідей і коштовне золоте кольє з розсипом діамантів. Моя красуня, а сподіваюсь незабаром наречена, заслуговує на дорогоцінні подарунки. Досить гратися в кішки-мишки, я так скучив і мрію обійняти свою дівчинку.

Та все пішло не так. Як тільки я потрапив до елітного клубу та почав її шукати, все виявилось намарно. Дівчата підказали, щоб я сів за столик та чекав виступу. Мені нічого не залишалося, як так і вчинити. Залунали звуки старовинної мелодії і, безсумнівно, моя Олеся почала сплітати рухи у дивний танок. Вона сховала обличчя під маскою, та хіба я не впізнаю цю грайливість і легкість рухів? Для кого цей маскарад? Для тих, хто обмацує поглядом її гнучке тіло, і не дивиться на обличчя?

Я навіть забув, з якою метою сюди з’явився — настільки мені сподобався її виступ. Із зачудуванням дивився на неї, в горлі пересохло, а руки постійно хапали склянку із якимось коктейлем. Усе навколо перестало існувати: залишилися тільки я та вона.

Хоча Олеся ніби танцювала сама для себе і навіть не дивилася в зал. Нарешті звуки мелодії стихли, і вона обвела поглядом оточуючих. Наші очі зустрілися і в її погляді я побачив переляк, потім подив, а далі вона втекла. Розкидаючи всіх, проштовхуючись залом, я напереріз кинувся у гримерну. Так і є, пташка потрапила в тенета:

— Далеко зібралася, Олесю? — прогарчав у вухо, притискаючись все тісніше.

— Ви помилилися, — пропищала, намагаючись довести мені, що я помилився. Та її очі розширилися від несподіванки. Упізнала таки!

— Олесенько, нам треба поговорити, — я трішки зменшив натиск, і спробував заспокоїти її. А заодно і себе.

— Ні, —  заборсалася, намагаючись вирватися. — Правила клубу забороняють торкатися танцівниць. Я зараз закричу.

— Давай, кішечко, кричи, — підбурював її. — Вважаєш, що хтось тобі допоможе?

Але її голосні вигуки почули, і до нас підійшли охоронці. Поки я розвернувся до них, Олеся прослизнула через мої обійми і втекла. Я застогнав від розчарування, та в моїй голові визрів новий план. Якщо я буду діяти нахрапом і використаю свою владу — Олеся точно знову втече, і я її навряд чи зможу відшукати. Вона довела, що вміє ховатися, а я буду безсилий її відшукати і повернути. Діятиму за порадами детектива: два кроки назад — один вперед. Я б міг купити цей клуб уже сьогоднішнім вечором, проте так не діють розважливі люди. Хоче Олеся зваблення — так вона його отримає в повному обсязі. І не зрозуміє сама, коли впаде в мої гарячі обійми.