Глава 42

Олеся

Дівчата одночасно повернули голови і зацікавлено подивилися на мене. Ніякої ворожості в поглядах я не помітила, тому трішки розслабилась. Звичайні дівчата мого віку, але більш розкуті.

— Новенька! Привітики. А я Аліна, — кивнула мені дівчина з рудим волоссям та зеленими очима, — Можна Аля.

— А мене звати Яніна, можна Яна, — кивнула русявка з блакитними очима.

— Дуже приємно з вами познайомитись, — ледве змогла вичавити з себе.

Ну чому мені так важко сходитися з незнайомими людьми? Якщо я буду себе так поводити, то з кар’єрою танцівниці і пристойним заробітком доведеться попрощатися. Мене чомусь всю трясло, ніби від холоду. Хотілося дременути звідси, укутатися з головою в плед, і лежати, допоки зможу прийти до тями. Здавалося, що я переступила межу, і вороття назад уже не буде. Раптом до мене ближче підійшла Аля і промуркотіла:

— Значить так. Розслабся і слухай мене. Відкинь хвилювання. Ми з Яною саме чаювали, і тебе запрошуємо до нашої компанії.

Яна згідно кивнула, і показала рукою на вільний стілець. Я боязко опустилася на краєчок, все ще перебуваючи в ступорі. Незабаром ми пили зелений чай з печивом, і я змогла хоч трішки розслабитися. Аля виявилася дуже балакучою, а Яна була більш стриманою, лише іноді кидала незначні фрази.

— Ти не соромся, Лесику. Ми тут наче одна родина, і не робимо капості одна одній. Ми тут не конкурентки, і не відбираємо хліб у суперниць. Та ми тут і не суперниці. Роботи на всіх вистачить. Такий неписаний закон у танцівниць клубу. Тільки-но Фелікс помічає якісь підсижування чи конфлікти, відразу звільняє. А вже потім розбирається, хто правий, а хто винний. А роботу ніхто з нас втратити не бажає, адже тут чудово платять. Тому нам вигідніше бути приятельками.

— Алю, а як тут відносно залицянь неадекватних клієнтів? Сюди ж ходять чоловіки, щоб розслабитись, і може захочуть чогось більшого. Так от! Для мене це недопустимо, — видихнула на одному подихові.

— Лесю, ти щось плутаєш, — розсміялася Аля, — Ми танцівниці у елітному клубі. Ми вигадуємо танці і виконуємо їх з усією грацією. Заклад має бездоганну репутацію, та й клієнти у нас з вищого суспільства. Їм, тим більше, зайвий клопіт ні до чого. Так, можуть замовити танок приват, але не більше. Для нашої безпеки працюють охоронці, які миттю заспокоять надмірну цікавість неадекватного гостя. Хто бажає більшого, той домовляється за межами клубу, але якщо про це дізнається Фелікс — прощай робота.

Яна подивилася в мої перелякані очі:

— Не бійся, Лесю. Всі ми так само починали і дуже хвилювалися. Але бачиш — ми задоволені, і ніхто з нас не потрапив у рабство. Спочатку страшно танцювати перед купою незнайомців, та навчись розслаблятися і не звертати на них увагу.

 — А Фелікс що собою представляє? — вирішила запитати, бо щось від нього багато залежало.

— Кхм, —  відкашлялася Аля, — Розумієш, він не чіпляється до дівчаток. У нього власні пріоритети. Сама скоро дізнаєшся. Але якщо він буде задоволений твоєю роботою, буде горою за тебе стояти. Навіть зможе якусь додаткову премію вибити. Він хороший, і допомагає дівчатам, тому не варто його підставляти.

Так я і влилася я в дружній колектив дівчаток-танцівниць. Найчастіше моя зміна припадала разом з Аліною та Яніною, та я також познайомилася з іншими. У кожної з дівчат була своя історія, яка й привела їх у нічний клуб. Для когось це була можливість зачепитися у великому місті, для когось — шанс отримати швидкі гроші. Хтось, як і я, збирав гроші на лікування когось з рідних, а хтось — просто весело проводив час. І для кожної з дівчат за їх словами ця робота була тимчасовою. От ще трішки накопичити грошенят — і відразу звільнюся.

Також кожна з нас обов'язково одягала маску, щоб приховати обличчя і мала сценічний псевдонім. Не довго думаючи, я обрала псевдо «Багіра», на честь своєї кішечки. Браслет із відсутньою намистиною я поклала в скриньку та інколи діставала, щоб помилуватися грою світла на намистинах. Досі було боляче за розставання з Лукою, він назавжди лишиться в моєму серці. Про мій додатковий заробіток знали тільки одногрупниця Даша та Орест, з яким у нас склалися дружні відносини.

Оресту не сподобалося моє місце роботи, і він, коли був вільний, завжди мене зустрічав, щоб я «не стала жертвою розпещених багатіїв». Однак уже через місяць я могла дозволити собі замовити таксі, щоб без пригод дістатися додому. До речі, мені так і не довелося змінювати квартиру, бо в мене з'явилася подруга, яка до мене переїхала, — руденька Аля з нічного клубу. Маринка відчувала мою провину і наша дружба майже зійшла нанівець.

Як я й думала, її забаганка пожити з хлопцем завершилася цілковитим провалом, а пошуки роботи вона вважала не вартими своєї особи, тому не пройшло й двох тижнів, як Маринка повернулася у батьківське гніздечко. Вряди-годи вона телефонувала мені, та поступово облишила й це, адже в нас з нею були вже зовсім різні інтереси. Моєму таткові дозволили розстрочку в оплачуванні реабілітації, що для мене стало несподіванкою. Тепер йому ставало все краще, і мама змогла вийти на роботу, а ми разом уже могли оплачувати послуги лікарні.

У нічному клубі спочатку мене навчали танцювати, а оскільки такий-сякий досвід у мене був, то вже невдовзі дозволили виходити із сольним виступом. Спочатку я дуже боялася танцювати технічно складні танки, та потім згадувала свого Луку, і переносилася у щасливе минуле, коли нам так добре було разом.

Час стрімко летів. Ми готували насичену програму до Дня закоханих, і я вибрала образ дівчини з Давнього Риму: білосніжна туніка з розрізами на стегнах, позолочений обруч на голові та золотисті сандалії на високій шнурівці. Начебто дуже просто, а насправді — вийшов романтичний і водночас грайливий образ на противагу тим персонажам, які я програвала останнім часом.

Моїм коронним номером був виступ у обтислому чорному комбінезоні, де я перетворювалася на грайливу кішку. А от більш ніжними образами я якось не користувалася, хоча вже придумала до них кілька виступів. Гості закладу полюбили мене і завжди зустрічали виступи аплодисментами. Фелікс не міг нарадуватися моєму успіху, хоча ганяв мене на тренуваннях до сьомого поту. Довелося відмовитися від половини уроків, адже виступи: по-перше давали більший заробіток, і мені треба було платити за реабілітацію тата, а по-друге — мені дуже подобалося танцювати і ловити захоплені погляди.