Глава 36

Лука

Вечеря у Платона затягнулася. Спочатку ми просто насолоджувалися куріпками, і зовсім не говорили про справи. Точніше, насолоджувався Платон, а я просто чекав, коли він почне розмову про бізнес. Звичайно, він знав усе або майже все, що я йому хотів розповісти, особливо про мою спробу не послухатися його і порвати з Бет. Тому саме це запитання мене найбільше турбувало, особливо його реакція. Нарешті Платон елегантним жестом протер губи серветкою, і почалося найцікавіше.

Наші перемовини затягнулися до ранку, занадто ретельно ми обстоювали свої позиції. Я вже не боявся колись грізного «пахана», що відразу дав йому зрозуміти. Платон лише міцно стиснув кулаки, проте «проковтнув» це, і вже не намагався мене залякати. І наша розмова відбувалася як дискусія між двома рівними супротивниками. Ми були схожі на заблукалих у джунглях, що продираються крізь зарості, і сантиметр за сантиметром наближаються до мети. Настільки прискіпливо я воював за кожну, навіть на перший погляд, дріб’язкову позицію. Платон уже не погрожував, адже розумів, що за такий короткий час втратив позиції, а я, навпаки — отримав значну підтримку, навіть там, де на це не очікував.

Після короткого перепочинку наші перемовини знову продовжилися. Поступово ми дійшли точки згоди і залишилися задоволеними результатом. Оскільки нащадків у Платона не було, він скоріше змушено, ніж за покликом серця, запропонував мені спочатку керувати з ним на рівних долях, а пізніше очолити дуже велику структуру.

Звичайно, це було великою поступкою з його боку, однак зараз по-іншому він не міг. Особливо після того, як значна сума його активів була заарештована за кордоном за підозрою у кримінальному походженні грошей. Я знав, що такі люди, як Платон, просто так не здаються, і відступають лише у крайньому випадку, щоб потім уп’ястися зубами у супротивника з іще більшою силою. Та я був готовий до цього.

Я виторгував, що поступово зроблю бізнес легальним, покінчивши з криміналом. Платону це аж ніяк не сподобалося, адже по-іншому він не міг працювати, та він був змушений піти мені назустріч. Мені тепер лягав на плечі великий тягар влади. Потрібно було компенсувати втрату значної суми, і зробити це легальним способом. Платон скептично на це відреагував, та я знав, що робити. Я був упевнений, що впораюсь, і зроблю це заради моєї коханої Олесі та кращого майбутнього для сестрички.

Коли я поставив питання про припинення фіктивних заручень з Бет, Платон засміявся, махнув рукою, і поблажливо промовив, що тепер гра стає набагато цікавішою і без неї. Я нарешті зміг спокійно видихнути. Також я поставив ультиматум відносно недоторканності моєї сім'ї, щоб ні за яких обставин Платон не почав мене шантажувати. Адже я знав його методи роботи. На це теж отримав сприятливу відповідь. Платон розумів, що його епоха раптом закінчилась, а з переможцями потрібно дружити, а не ворогувати.

Під час перемовин так хотілося зателефонувати Олесі, бодай послати есемеску, та згідно неписаних правил господаря цього маєтку, весь зв'язок глушився. Як же я був здивований, коли після першого етапу перемовин, заледве добравшись до ліжка і поринувши у сон, опинився на піратському судні. Я вже завмер від передчуття, коли знайшов розкішне ліжко під балдахіном у капітанській каюті. І я став чекати. Аж поки не рипнули сходи і я отетерів від подиву.

Так, Олесенько, ти не перестаєш мене дивувати. До мене спускалася пекельна демониця і прагнула розплати. Тільки за що? Але я так хотів почати цю шалену гру, особливо коли помітив, що моя кралечка знову у масці. Невже такі у тебе фантазії, моя лялечко? Незабаром я повернуся додому і ми все спробуємо у реальному житті, хіба що піратів точно не запросимо. Навіщо нам свідки, якщо сьогодні я хочу здійснити свою фантазію, пригорнути до серця мою кицюню і здійснити з нею те, що раніше вона робила зі мною. Коли ж вона перестане так гнівно блискати на мене сріблястими очима, які кидають блискавиці? В гніві моя Олесенька така гарна! Та не встиг я поринути в нову гру, як моя кицюня розчинилася, ніби нічне марево, а я кинувся сам однісінький на самотньому ліжку. Від безсилля грюкнув кулаками обабіч себе по ліжку.

— Ох, Лесю, що ж ти зі мною робиш?

Десь із годину крутився, заледве зумівши знову заснути на новому місці. Всім серцем прагнув повернутися додому до моєї Олесі, без якої дуже занудьгував. Мені дуже хотілося пригорнути її до себе, зануритися у її волосся, уп’ястися губами у її напіврозкриті вуста. Хотілося розвернутися і летіти як на крилах до своєї коханої, зізнатися нарешті кішечці у своїх почуттях, щоб ніколи вже не відпустити зі свого життя, хоча воно й обіцяє бути буремним.

***

Олеся

Минуло вже два дні, а я все ніяк не знаходила місця від тривожного очікування. Переймалася, а може й хотіла, щоб Лука швидше повернувся і почав мене шукати. Для чого мені нова зустріч, якщо я вирішила викинути його зі своїх думок і серця? А якщо не шукатиме після того, як прочитає мою коротеньку записку, де я просто написала, що все знаю про їх заручини з Бет і не заважатиму їхньому щастю? Ах так, ще додала, що обов'язково поверну аванс як тільки стану на ноги. Однак Лука точно не переймається сумою, яку мені заплатив наперед, він аж ніяк не схожий на дріб'язкового чоловіка.

Тоді чому я сходжу з розуму? Чому не можу просто забути його і почати нормальне життя? Цікаво, що подружка Маринка вирішила на деякий час пожити окремо від батьків зі мною на зйомній квартирі. Захотілося, мовляв, їй справжнього студентського життя, а насправді ж бачу хоче побути зі мною поряд. Та й нехай. Бо у мене зараз немає фізичних сил самостійно займатися пошуками квартири. Вже завтра збираюся на пари в університет. Думаю, хоч таким чином зможу відволіктися.

Сьогодні телефонувала до Аніти, яка дуже за мною сумує. Яка ж тільки розумна дівчинка. Вона знала про інтрижку брата з Бет, однак він заборонив їй що-небудь мені про це розповідати. Ось так. Всі навколо знали, одна я, виходить, літала у своїх мріях. Та я не звинувачую Ані, звідки їй знати про пристрасті, які вирували у мене з її братом? Хоча дівчинка зізналася, що хотіла б, щоб я стала нареченою Луки, бо я їй більше подобаюсь на відміну від манірної ляльки Барбі — саме так вона назвала Бет.