Глава 33

Олеся

Мені подобалося проживати в маєтку Демченків. Хоча спочатку напружували відносини з Лукою, я боялася залишатися з ним під одним дахом. Та чим далі розуміла, що він перетворюється на мою потребу — потребу кохати, потребу дихати, потребу бачити його щодня. Правда Орест постійно намагався перебувати поряд: то кави зварить, то цукеркою пригостить, то просто принесе плед, коли я працюю в зимовому саду. Мені так подобалося готуватися до занять саме там: подеколи мені була потрібна самотність, щоб обдумати план наступних дій. Крім того, я була готова допомагати садівнику з пересадкою чи поливом рослин. Нещодавно Лука подарував нам з Ані чудові квіти в горщиках: орхідею та трояндовий кущик. Вони вже були мною перенесені сюди і пересаджені у більш зручні вазони.

От і цього разу я тільки зняла рукавички і помила руки після роботи з землею, та виходила в комбінезоні у вестибюль, де випадково наштовхнулася на випещену біляку, яка почала на мене репетувати:

— Що це за опудало? Куди сунеш, замазуро? Слід сказати Луці, щоб звільнив тебе за негідну поведінку! — білявка аж ногами затупотіла від злості і від того її лялькове обличчя набуло хижого вигляду.

— Пані, я не хотіла вас забруднити. Давайте допоможу відіпрати сукню, принесу халат, і ви спокійно вип’єте чаю у вітальні. — Намагалася згладити ситуацію. Хто їх тих багатих знає, що в них на умі.

— Ти знаєш хто я? Я — Бет Золотарьова, наречена твого безпосереднього господаря. Та я сама тебе на попіл розітру і по вітру розвію.

В голові все перемішалося:

— Як так наречена? — заледве ковтнула тугий клубок слини в горлі.

— А спитай будь в кого, селючко! Якщо ти мала якісь плани на Луку, то пошукай іншого мільйонера, а цей чоловік зайнятий і він мій!

— Я не вірю в це ...

На крики збіглася прислуга. Орест тихо підхопив мене під ліктик і відвів у сторону, в той час коли скаженій білявці виказували царські почесті. Вона була випроваджена в кабінет Луки, щоб дочекатися його повернення. Їй було принесено обіцяне мною пригощання — чай з тістечками.

— Сподіваюсь, що мегера буде задоволена і нарешті заспокоїться, — прошепотів мені на вушко Орест.

Саме він відвів мене у мою кімнату, де допоміг влаштуватися у м’якому кріслі. Незабаром якимось дивом у моїх руках парувала велика чашка з какао, прикрашена маршмелоу. Через силу зробила перший ковток і підняла очі на мого рятівника:

— Як це все розуміти? Чи це я одна нічого не помічала, а Лука весь час грався мною, грався моїми почуттями?

— Олесю, ти сама нічого не хотіла навколо бачити, — сумно видихнув мажордом. — Пам'ятаєш, я тебе давно попереджав ще там у барі, а ти все-одно полетіла, ніби метелик на полум'я?

— Хто вона така? — я повинна знати ім'я тієї, яка вкрала моє кохання.

— Так вона ж сказала тобі. Всім відома бізнес леді Бет Золотарьова. Вони з Демченком офіційно оголосили про заручини, а відомі видання наввипередки пропонували гонорар, щоб зробити фотосесію. До речі, Аніта тобі говорила, чому насправді втекла?

— Я в неї питала, та вона не захотіла мені пояснювати. Мовляв, це дуже особисте.

– Отож-бо, Олесю. В цій сім’ї дуже багато секретів, — Орест торкнувся моїх холодних долонь, які не могли зігрітися від гарячої чашки з напоєм. — Ти пий, а поговорити завжди встигнемо. Винна посмішка криво осяяла його вуста. Раптом він забрав руки, різко встав і підійшов до вікна:

— Олесю, мені боляче бачити твої страждання. Мені боляче бачити, як Лука грається тобою. Ти в нього не перша і не остання. Багатій обере для себе таку ж саму випещену та заможну жінку, яка підтримуватиме його статус. А ти для нього тільки гарна іграшка, лялька для втіхи.

— Ні, я в це не вірю. Лука зі мною щирий, це якесь непорозуміння!

Орест подивився на мене довгим поглядом, а потім сумно промовив:

— Олесенько, я тебе кохаю. І завжди кохав увесь цей час. Хочеш я заберу тебе звідси, і ми одружимось? І все оце ти будеш згадувати як страшний сон? Ніхто не посміє тобі в чомусь дорікнути, адже ми зараз працюємо разом і за цей час могли закохатися один в одного. У тебе збережеться гідність, а я буду щасливим повести тебе до вінця.

Підняла на чоловіка згорьовані очі:

— Геть від мене! Я не хочу нікого бачити.

Блондин не рушив з місця, та через хвильку отямився і покрокував до дверей:

— Ти, принаймні, подумай. Пропозиція в силі.

— Геть, сказала,— ще мить, і чашка з какао врізалась у двері, які щойно зачинилися за чоловіком.

Мені слід було залишитися наодинці і виплакати гіркі сльози. Це ж потрібно так було повірити і закохатися по вуха у негідника, який вів подвійну гру. Знаю, що сама винна, коли застрибнула у пастку кохання та пристрасті з головою, та думала, що Лука самотній, і в нього немає нареченої. Хоч би в Інтернеті подивилася. Якщо в журналі опубліковане інтерв'ю, то його слід пошукати. Хоча навіщо? Навіщо мені хотілося знайти якісь докази, невже зустрічі з Бет мені виявилося замало?

Напевно замало, щоб добити остаточно згорьоване серце. Врешті-решт відкрила ноутбук і ввела «Демченко Золотарьова заручини». І відразу Інтернет видав мені купу світлин, де мій коханий притискає до себе білявку, яка вміє демонструвати всі принади на камеру. А крім того, знайшлася розгорнута стаття, де наші закохані ділилися планами на майбутнє одруження і нащадків. Голова запаморочилась, я відкинула ноутбук і повалилась зі сльозами на ліжко.

Це ж треба так вляпатись. Я була сліпа і наївно вірила словам Луки, а він в цей час крутив кохання зі своєю нареченою. Хоча досі при мені вона не навідувалась у маєток, та що з того? Лука проводить багато часу на роботі, іноді їздить у відрядження на пару днів, та цього достатньо щоб вести подвійне життя. Коли там їхнє одруження? Пишуть, що влітку, у липні буде проведена грандіозна вечірка, а наречена сама працює над розробкою сценарію свята та вже розсилає запрошення.