Глава 31

Олеся

Ані заінтриговано подивилась на мене. І я раптом зрозуміла що ця, на вигляд доросла дівчинка, ще в душі відчуває себе ображеною дитиною, яку залишили напризволяще. Нічого, я допоможу їй не лише впоратися зі своїми підлітковими страхами та опанувати емоції, а й налагодити контакт з братом. Для цього я й тут, і не тільки, як репетитор з української мови.

Незабаром ми зробили домашку, і в мене залишився цілий вечір для втілення плану в життя. Я запросила Ані на кухню, щоб разом спекти печиво бажань. Дівчинка зізналася, що ніколи не морочилася з тістом, адже для цього є прислуга, та безліч кав’ярень у місті. Але разом замішувати тісто, розкачувати його і формувати печиво виявилося дуже весело. Особливо ми насміялися, коли вигадували завдання, яке помістили у печенинки.

Наостанок помістили вже готове печиво у велику прозору вазу і стали чекати на Луку. Дівчинка потроху розкривалась переді мною. Дарма її вважали таким собі їжачком, вона виявилась дуже сердечною і доброю дитиною та цікавою співрозмовницею. Скільки всього поміщалось в її голівці.

Особливо мене вразило, коли вона взяла до рук скрипку і заграла для мене. У цій мелодії переплелась самотність і затаєний біль, які згодом перейшли у мелодійні акорди, від яких співало серце. Я задумалась про нас з Лукою і самотня сльоза потекла щоці. Я так не хотіла, щоб моє щастя виявилося фальшивим чи розбилося від життєвих негараздів.

Як тільки пролунали останні акорди, запанувала тиша. Я не могла опанувати себе, впоратися з емоціями. Раптом тишу розірвали аплодисменти. Це прийшов Лука і аплодував, а я долучилася до нього.

— Сестричко, а я і не знав, що ти талановита скрипалька. Ти ніколи мені не говорила.

Аніта фиркнула:

— А ти й не запитував мене, чим я захоплююсь. Жодного разу навіть не поцікавився.

— Ані, Лука! Саме в цю суботу буде виступати симфонічний оркестр. А в мене є подруга, в якої виявилися зайвими пару квитків. Не бажаєте сходити разом? — І відразу попередила, — Мені чомусь здається, що ви рідко куди виходили разом. — Я вже встигла випитати у Ані, що вона не любить ходити в «Макдональдс», чи у кінотеатр, а обожнює концерти класичної музики. Нехай для когось і дивні такі уподобання в підлітковому віці, та й Ані була незвичайною талановитою дівчинкою. Саме через те, що попередні репетитори та гувернери поводились з нею, як з типовим підлітком, вона й доводила їх до сказу.

Тим часом я кинула погляд на Луку. Десь подівалася його маска постійно хмурого чоловіка, натомість на якусь хвилю побачила одухотворене обличчя поціновувача музики. Він із цікавістю та захопленням дивився на сестру, ніби бачив її вперше. Було помітно, що він мало що знає про свою рідну людину, а враховуючи те, що вони мешкали занадто далеко один від одного, то й можливості спілкуватися було небагато. Лука всі сили і час віддавав бізнесу, а Ані довгий час була для нього маленькою дівчинкою. Але, на щастя, все потроху починає налагоджуватись.

— Із задоволенням схожу з тобою, Аніто, — мене вирвав із думок голос Луки. — Наша мама була великою цінителькою класичної музики, і завжди брала мене з собою на концерти. Вона закінчила консерваторію, та потім відмовилася від мрії підкорити сцену і посвятила себе сім'ї.

На очі Ані набігли сльози. Вона зробила крок назустріч брату і потрапила в його обійми. Цей жест змусив мене відвернутися і тихенько витерти вологі потічки на щоках. У мене на очах відбувалося єднання родини, і це було насправді чудово. Я тихенько стала відступати, дозволивши їм налагодити відносини, та тут Ані помітила мою спробу втечі. Вона відсторонилася від брата і промовила:

— До речі, ми зараз разом повечеряємо, а пізніше ми з Олесею приготували для тебе сюрприз.

Я бачила, що для Демченка було дивно опинитися посеред людей, яким нічого від нього не потрібно крім душевного тепла. З одного боку йому було ніяково, а з іншого — він насолоджувався цим моментом.

Вечеря теж пройшла чудово. Де й подівалася холодна відстороненість Луки. Чоловікові самому не вистачало таких теплих сімейних вечорів. Нарешті ми перейшли у вітальню і Ані з таємничим виглядом витягнула скляну вазу з печивом.

— Лука, це печиво з передбаченнями. Ми з Олесею удвох напекли і начаклували передбачення. Тільки ми вирішили, що це будуть не скільки передбачення, як бажання. Тобто ти розламуєш печиво і виконуєш те, що там написано.

Лука здивовано подивився спочатку на сестру, потім на мене. Я тихенько торкнулася руки чоловіка і підморгнула.

— Давай, буде весело. Тут немає якихось образливих бажань, після яких доведеться червоніти.

Чоловік мене легенько обійняв і прошепотів на вушко:

— Я б виконав будь-яке твоє бажання.

Та ось до нас обернулася Ані і запропонувала першим потягти печиво Луці, та він відповів:

— От нехай перші дівчатка тягнуть. Що я не джентльмен, щоб пропустити вас вперед?

Ані запустила руку у вазу і витягнула та розлупила печенинку. Потім урочисто прочитала:

— Бій подушками.

— Оце так і написано? — звів брови догори Демченко.

— Саме так, любий братику. Тому оголошую початок поєдинку.

Ми похапали подушки з дивану і почали з криком та сміхом лупцювати один одного. Така забава дуже сподобалася Ані: її щічки розчервонілися, а біляве волосся прилипло до лоба. Лука спочатку ніяково взяв участь у грі, та потім увійшов у раж і з задоволенням склав нам компанію. Раптом Аніта впала і затихла. Я дуже злякалася, а Лука побіг по воду, але коли я вже хотіла викликати швидку, дівчинка підвелася із вереском повалила мене поряд на підлогу. Добре, що ми качалися по м’якому килиму, вовтузячи одна одну подушками. Коли прийшов Лука, то побачивши таку картину — вилив на нас стакан води. Ми з дівчинкою швидко підскочили на рівні ноги і з вереском вже разом ганялися за Лукою, який робив вигляд, що наляканий, і тікає від нас.

Знесилені, попадали на диван.  Як же мало таким людям виявилося для щастя. Я відчувала себе причетною до дива, спостерігаючи, як «їжачок» Аніта поступово відтає маленьким серденьком, а серйозний бізнесмен Лука веселиться, як дитина. Якби ж і надалі все в них склалося, щоб родинний зв'язок все міцнішав. А я буду допомагати цим двом самотнім душам налагодити відносини.