Глава 29

Олеся

Моє життя так круто змінилося, не встигла я й оком змигнути. Як я не втікала від цього, та все одно завершилося все так, як хотів Лука. Він знайшов мене, і наскільки зміг, наблизив до себе, запропонувавши роботу репетитора у його сестри. Зовні, це виглядало як звичайна турбота брата про освіту та адаптацію своєї сестри, котра була самотньою за кордоном, і вирішила, що з братом їй буде краще. Але однією з причин було прагнення Луки зробити все можливе, щоб я нікуди не зникла. І використав для цього сестру, з якою не знав, що робити.

Якщо подивитися глибше, то для Луки поява сестри означала повну зміну його способу життя. Чи готовий він до такого перебігу подій? Час покаже, проте він одним пострілом зміг убити двох зайців — знайшов «няньку» для свої сестри-підлітка, яка автоматично виявилась його незбагненним бажанням. Його таємним бажанням нарешті приручити мене.

З одного боку я була приємно вражена змінами, та з іншого — на душі панував неспокій. Зазвичай, це тільки в казках принц по всьому королівству носиться з черевичком незрозумілого розміру, який чомусь нікому не підходить. І єдиною особою, котра змогла взути той кришталевий виріб є така собі «Попелюшка» — бідна дівчина, у яку безтямно закохується принц. Який, як виявляється, не може жити без дівчини, що все життя порпається у попелі. Як підсумок — Попелюшка щасливо виходить заміж за принца. Що було після весілля — ніхто не знає. Але це було лише в казках.

У реальному житті я розуміла, що прірва між мною і Лукою надзвичайно глибока. І це мене найбільше непокоїло, приносило нестерпний біль у душі. Серце стогнало, голову заполонили думки, що награється і кине. А від цього мені буде дуже боляче. Буде так боляче впасти на узбіччя життя після щастя з найпривабливішим чоловіком у світі, який поклявся звабити мене ніжно.

Може не варто тішити себе ілюзіями та спробувати забути його? Краще вже дослухатися до порад Маринки і завести стосунки з кимось із студентів. Із таким хлопцем, що не буде тиснути на мене, не намагатиметься перетворити на ляльку, котра лише виконує його забаганки. Я не до кінця вірила у щирість слів Луки про кохання, адже насправді це був справжнісінький демон, який звик отримувати все, що забажає. Із його досвідом у любовних утіхах задурити голову такій недосвідченій, як я — це було простіше простого.

Я ж поклялася собі жити одним днем, спробувала викинути його з життя, та серцю не накажеш. Моя незбагненна закоханість приносить мені лише страждання, адже думки заполонив лише він. Як тільки побачила ці глибокі сині очі, як тільки відчула сильні руки — відразу втратила контроль над собою. Тіло перестало слухатися, а губи прагнули лише поцілунків.

От і цього разу, чекаючи його на вечерю, чомусь приховала в кишені блузки ажурну маску та атласні стрічки. От для чого? Звісно ж, захотілося погратися в ігри, якими займалися у снах. А хотіла ж тільки поговорити про аванс, щоб відразу внести кошти на реабілітацію татка. Так, я поговорила про аванс з Лукою, та він навіть не поцікавився навіщо мені кошти. Тому що для нього це були копійки, чи просто хотів ближче мене прив’язати до себе? Я хотіла думати, що він це зробив, бо я йому небайдужа, і він прагнув зробити мені приємне.

Так, він би і без цього віддав би мені гроші — от така він людина. Не можна так зіграти щирість. А я думала, що він справжній демон — бездушний і безжалісний відносно оточуючих. Може в його серці ще знайдеться трішки тепла і людяності? А зараз він зводить мене з розуму своєю пристрастю, змішаною з ніжністю, шаленством укупі з солодкими пестощами. Цей розкішний чоловік з атлетичною фігурою робив зі мою все, що хотів, і я йшла йому назустріч, в потім сама безсоромно кокетувала з ним, розтягуючи задоволення, випиваючи до краплі напій кохання.

Облизала пересохлі губи, бо знову хотіла повторити все. Як же після шаленства ночі було з ним запросто сидіти на кухні і насолоджуватися ароматною кавою, звареною ним із відбірних кавових зерен. Скільком дівчатам він ось так варив каву? Та зараз я не хотіла про думати. Я хотіла насолодитися моментом.

Я обожнюю все солодке, хоча мені всі говорять, що це не призведе до добра, та мені якось начхати на чужу думку. От Лука крім кави, як за помахом чарівної палички, десь з потаємної полички витягнув пухкий зефір в шоколаді і згодовував мені шматочок за шматочком. Потім пішли в хід міні кекси з шапочками крему. Приторно? А от і ні. Солодко, як і пестощі цього чоловіка. Я не стрималась і повільно облизала його пальці. Він посміхнувся від насолоди, і нам довелося знайти на кухні для себе затишний куточок, де ми продовжили наші ігри.

Нарешті ми змогли відірватися один від одного, завершивши «сніданок» довгим поцілунком, який розтанув на губах ніжними трояндовими пелюстками. Та це ще були не всі відкриття сьогоднішнього ранку, який пестив мою шкіру ранковим промінням сонця. Ніби згадавши про щось, Лука вибачився, і за мить повернувся вже одягнений у костюм та сорочку. Підійшов ближче і поклав у мою долоньку оксамитовий футляр. Здивовано підняла очі:

— Що це, Лука?

— Сюрприз, кицю, — його губи обпекли мою шию. — Невеличкий подарунок для найчарівнішої дівчини у світі.

Ох, так він ніколи не поїде на роботу. Його ненаситність, можна сказати, одержимість мною, вражала, та я не хотіла цим користуватися. Не хотіла поспішати, а тільки насолоджуватись ще раз кожним моментом поруч із ним.

— Ні, мені нічого такого не потрібно, — злякано прошепотіла, побоюючись, що на мене чекає занадто коштовна ювелірна прикраса. — І навіть не думай — я нізащо не прийму такий подарунок.

— А ти відкрий кицюньчику, а тоді вже відмовляйся. Невже не цікаво? Якщо ти мені відмовиш, то навіки розіб’єш мені серце, — він демонстративно опустися на коліно і приклав руку до серця.

Насправді мені було дуже цікаво, та я не хотіла переступати межу. Якось усе відбувається занадто стрімко у наших відносинах. А тоді подумала — будь-що буде, примружила очі і відкрила коробочку. М’який оксамитовий футляр відкрився у моїх долонях. Відкрила одне око та заніміла від захвату — це був витий ланцюжок з кулоном у вигляді кішки, обрамлений дрібними камінцями. Ох, як же це гарно. Я точно не могла відмовитись від такого подарунку навіть якби й хотіла.