Глава 28

Лука

Чорнявка вже задихалася від пристрасті. Хрипке дихання зірвалося з губ, а кігтики тягли мене за сорочку до себе. Геть сорочку — вона так заважає відчути ближче мою красуню, торкнутися такої гарячої шкіри. Олеся зітхнула від насолоди, погладжуючи мене по спині.

— Ти такий дикий, але я люблю це, — прошепотіла вона, — Твоя пристрасть не дає мені вільно дихати.

Її слова підігріли мої почуття, і я знову збожеволів від близькості коханої дівчини.

— Я завжди буду тобою захоплюватися, і ніколи не відпущу, — відповів я, обсипаючи поцілунками її шийку.

Я краєм свідомості зрозумів, що втрачаю контроль і в мені прокидається звір, дикий демон, яким мене колись називали. Заричав і ривком роздер залишки одягу, явивши світу найідеальніше тіло яке я коли-небудь бачив.

— Моя богине, зацілую тебе. Ти моя погибель, не відпущу тебе ніколи, — промуркотів їй на вушко.

Та, незрозумілим чином, така тендітна дівчина змогла зіграти зі мною в унісон, подарувавши мені вершину насолоди. Це ще не зрозуміло, хто кого більше зваблював. Хоча цього разу про ніжність не могло бути й мови, адже я ніби перетворився на первісного чоловіка з диким норовом, хоча й зумів себе стримувати, щоб не налякати кохану. 

Коли вже, важко дихаючи, я нарешті зміг відірватися від Олесі, вона нахилилася до свого розірваного одягу і витягла з кишені блузки атласні стрічки, які я їй сьогодні обіцяв, та руки не дійшли. У мене дійсно були приховані в шафі подібні забавки про всяк випадок. Тобто колекцію я почав збирати після містичних снів, коли до мене почала приходила тендітна чорнявка. Кожен предмет, яким вона користувалася у сні, доповнював мою колекцію і я хотів все колись випробувати. Та хто ж би міг подумати, що кішечка виявиться спритнішою?

Не встиг я отямитись, як Олеся кокетливо одягла на очі ажурну маску, на стрункі ніжки — ажурні панчішки, після чого всадила мене на крісло. Якщо я тільки-но відчував себе витиснутим, як лимон, то я помилявся. Знову я був готовий поринути у вир кохання з моєю дикою кішечкою, котра ввімкнула тихеньку музику з солодкими мотивами і вже повільно витанцьовувала переді мною.

— Олесенько, ти танцівниця?

— А ще філолог та психолог, — промуркотіла, наблизилась до мене і всілась мені на коліна, — час для запитань буде потім, Лука.

— Кицю, я так хочу дізнатися про тебе більше.

— А якщо ти розчаруєшся? Не думав про це? — гострі нігтики пройшлися по моїй спині, викликавши табун мурах. — Можливо, я мисливиця за твоїми статками? — прикусила мені шкіру на шиї, продовжуючи гру.

— Олесенько, а мені вже все одно. Забери все, та тільки будь зі мною. — Я сам не очікував таких слів від себе.

Зазвичай це я грався почуттями дівчат, та ця кішечка мала наді мною шалену владу і я боявся, що вона розчарується в мені і одного разу піде від мене. Знав же, що грається зі мною, адже бачив уже мисливиць за грошима з холодними поглядами, котрих передавали у вищих колах з рук в руки і вони навіть пишались цим. Олесенька була не така — гаряча, пристрасна, щира.

Я з першого погляду знав, що нам судилося бути разом до останнього подиху. Наші ігри тривали до ранку. Вже з першими променями сонця, ми, щасливі, вирішили пробратися на кухню, щоб перепочити та знайти щось під’їсти. Я, як турботливий господар, загорнув Олесю у свій халат, а сам одягнув лише штани. Не хотілося зараз підніматися на другий поверх у спальню, шукати щось інше з одягу. Прагнув зберегти довше цю атмосферу ніжності і пристрасті.

— Ти знаєш, кицю, як гарно тобі в моєму халаті, хоча він і завеликий для тебе.

Олеся тільки пирхнула, закутуючись у халат все більше, тільки оченята хитро блищали. Мені було дуже добре зараз, тому я почав дражнити її, поцілувавши губки та щічки. А потім прошепотів:

— Олесенько, ти володарка мого серця. Я буду завжди дбати про твоє щастя.

Мені хотілося, щоб ця мить ніколи не закінчувалась, тому я знову поцілував її ніжно в губки:

— Ти знаєш, киценько, я зроблю все для того, щоб зробити тебе щасливою. Ти для мене найбільша цінність, і я не хочу втратити тебе.

Олеся відповіла мені на це поцілунком та посміхнулася:

— Я не хочу загадувати на майбутнє, Луко. Хай буде поки що так, а там подивимося.

***

Ми прокрадалися будинком, тихо перешіптуючись. Аніта так рано все ще спала, а з прислуги ще нікого точно не було, щоб помітити нас у такому вигляді. Олеся заливисто сміялась, смішно прикриваючи рожевий ротик рукою:

— Лука, ти завжди не спиш ночами, чи дрімаєш на роботі? — запитала чорнявка, вмощуючись на високому барному стільці на кухні, поки я готував їй каву.

— Припустимо, мені не потрібно багато спати. І я не пропущу нагоди напоїти зранку кавою гарненьких дівчаток. Яку каву ти любиш? Хоча .... Дай вгадаю: гарячу і солодку!

— Точно, — від її голосу величезний будинок оживав, а я не відчував себе таким самотнім. — Відгадав, а чому ж так?

— Гаряча кава — гаряча як ти, Олесю, ще мить і обпечешся, а солодка, бо ти обожнюєш морозиво і молочний шоколад. Та й сама ти така солоденька, ммм. Так би й з’їв!

Не стримався подаючи дівчині каву, нахилився і поцілував. Наші губи зімкнулися, і я знову відчув себе на сьомому небі від щастя і ніжності. Ще трохи, і емоції переповнять мене, а я перестану бути таким холодним і цинічним, як мене вважають.

— І ще, кицюню. Оскільки твій костюм доведеться викинути, я хочу компенсувати твою втрату. Давай з обіду ви разом з Ані поїдете по магазинах і підберете собі новий гардероб.

— Ні, я не можу, — засмучено відвела очі. — Розумієш, про це я й хотіла поговорити.

В сталевих очах чорнявки оселився сум:

— Повір, Лука, мені ніяково про це говорити.

— Зі мною ти можеш говорити на будь-які теми. Невже ти не відчуваєш цього? — легенько обійняв дівчину за тендітні плечі. — Розповідай, що сталося? Я можу тобі хоч якось зарадити?