Глава 27

Лука

Я навіть не припускав, що можна бути наскільки щасливим, наповненим коханням по вінця. Досі мені не було відоме подібне почуття, тому я дивився на себе ніби збоку. І чим більше дивився, тим більше не пізнавав. Що сталося із тим Демоном, для котрого дівчина була лише задоволенням тілесної потреби? Інколи мені здається, що його просто не існувало, а все було лише вигадкою оточуючих чи моєю щільно начепленою маскою.

Так багато років моє серце було замкнуте від будь-яких почуттів, і ось вона з'явилася і змінила все. Я стояв біля вікна в своєму кабінеті, мріючи про майбутнє зі своєю Олесенькою. «Так, її краса заполонила мої думки, своїм бездоганним тілом вона звела мене з розуму. Але це не єдине, що приваблює мене в ній. Її мінливий характер, незалежність та розум – все це робить її ідеальною для мене».

Я закохався в цю норовливу гордячку ще у снах, мріяв знайти її в реальності і підкорити. Тривалий час я вважав, що вона лише витвір моїх фантазій, і насправді вона не існує. Але я її зустрів наяву. Вона виявилася ще більш неймовірною, чарівною звабницею, ключиком до моєї зраненої душі. Я вже навіть не пам’ятав точної кількості дівчат, які прагнули моєї прихильності і отримували її в ліжку. Та всі вони були якісь однаково прісні, фальшиві і несправжні. Інша справа — моя Олесенька, моя дика кішечка.

Ось уже зараз завезу її у свій будинок на околиці, ніби бажану здобич і ніколи не відпущу, хай би що вона там собі не надумала. Ця красуня подарувала мені неймовірну ніч і не менш шалений ранок, та мені все мало. Я не можу її напитися, не можу ні про що вже думати, як про її гнучке тіло, оксамитову шкіру та спраглі губи. Як же добре все склалося, що саме вона натрапила на мою сестричку та знайшла до неї підхід.

Усе тепер налагодиться. Відверто поговорю спочатку з Платоном, а потім із Бет. Платон діє за своїми правилами і, сподіваюсь, розірве угоду, та не буде мене тримати. Думаю, він зрозуміє мене. Скоріше втішиться такому повороту подій. Хоча, хто знає, що йому прийде в голову.

А Бет — мстива пташка, яка хоче виплутатися з клітки Платона, та й вона, думаю, спасує. Так, без нашого фарсу відносно заручин їй доведеться відпрацьовувати довше, проте хто їй винен. Сама вплуталась в неприємності. Тож нехай подякує, що все так обійшлося. Я хочу отримати свободу, щоб побудувати відносини з коханою, і не проґавлю свій шанс. Бет не буде стояти на шляху мого щастя. Я знову подумав про Олесю, і щаслива посмішка розтягнула мої губи. Я так давно щиро радів, а тепер приводів для цього у мене буде більше. Однією рукою тримав кермо, а іншою стискав долоньку Олесі.

— Кішечко, незабаром будемо на місці.

— У мене погане передчуття, Луко, — дівчина чомусь зблідла, — Не буде мені спокою у твоєму маєтку.

— Чому ти так думаєш? Це буде й твій дім. Ми з Ані тебе не образимо. Все буде гаразд.

— Мій браслет нагрівся так, що пече зап'ясток, — сумно заглянула в самісіньку душу сталевими очима, сповненими туги.

— Ну так зніми його, не бачу в цьому ніякої проблеми.

— Він мене таким чином попереджає про небезпеку. Завжди це збувалося.

— Я поряд, Олесю. Я зможу захистити тебе від забобон. Вір мені, і все в нас буде гаразд. Ніхто не зможе стати на заваді нашому щастю.

Олеся хрипко видихнула та все одно продовжувала хвилюватися. Може вона переймається чи вдасться впоратися з непростим характером Аніти? Та за словами сестрички зрозумів, що вона в захваті від моєї чорнявки, і з нетерпінням чекає зустрічі.

За такими думками ми нарешті під’їхали до маєтку. Олеся видихнула від здивування, коли ми тільки під’їжджали по доріжці до центрального входу. Сучасний трьохповерховий маєток виглядав достатньо великим і був оснащений за останнім словом техніки. Назустріч нам вийшов мажордом Орест, який тепло привітався з Олесею. Він щось говорив, що вони знайомі, та я на це якось не звернув уваги.

Передавши дівчину під опіку покоївок, поїхав на роботу владнати справи у прекрасному настрої. День обіцяв бути вдалим, і ніщо не повинно його зіпсувати. Слід не забути по дорозі додому заїхати за подарунком для Олесі. Хочеться порадувати кохану, тож необхідно знайти щось таке, від чого вона точно буде у захваті. Головне, щоб подарунок не здався їй якимось натяком, а висловлював мої найкращі почуття до найжаданішої дівчини.

Не довго думаючи, заїхав до ювелірного салону і підібрав тонкий витий ланцюжок на шию з підвіскою у вигляді кішки з очима-камінцями. Задоволений собою поклав у кишеню футляр із подарунком і повернувся до автомобіля, щоб нарешті, хоч і з запізненням, вирушити на роботу. Так хотілося придбати щось більш коштовне, та я вирішив, що Олеся не так зрозуміє, і знову замкнеться у собі, а то й втече. Шукай тоді вітру в полі.

На роботі за справами ніколи було відволіктися, та все ж таки я кинув есемеску з простим словом «Сумую». У відповідь отримав «ми з Ані чекаємо тебе на вечерю о сьомій вечора, не запізнюйся». З подивом відчув, що посміхаюся. Як давно, а може й ніколи не відчував подібного сімейного тепла і це відчуття здалося якимось дивним. Нашвидкуруч закінчив свої справи і по дорозі додому придбав два букети квітів: один для Олесі, складений з фіолетово-червоних орхідей, а інший для Аніти — з дрібних світло-рожевих троянд.

Нарешті приїхав додому і, відчинивши двері, застигнув від здивування. Мені на шию кинулося біляве диво — сестричка Аніта, а трохи осторонь стояла Олеся, задоволено посміхаючись. Аніта щебетала:

— Привіт, братику. Ми з Олесею приготували вечерю. Уявляєш собі? Олеся крім того, що допомогла мені з домашкою, так ще й чудово готує. Пальчики оближеш.

— Та невже? — вже розцвів і я.

Мені так хотілося пригорнути кохану Олесю до себе, та вона попрохала не виказувати ніяких почуттів при Аніті. Сестричка і без того перенесла травму, і тікала від мене світ за очі, тому мені не хотілося щоб ця втеча повторилася. Хоча я не сказав Олесі, чому саме сестра втікала, просто списав усе на підліткові витребеньки. Думаю, що кішечка мені повірила. І ось зараз вона стояла осторонь, склала руки на грудях та легенько посміхалася. До вечері Олеся одягнула білу блузку і строгу темно-сіру спідницю-олівець. Ну справжня тобі сувора вчителька.