Глава 21

Лука

Усе закрутилося у шаленому калейдоскопі подій. Платон знайшов у мене вразливе місце і тиснув усе сильніше. Ліза, виторгувавши для себе звільнення від усіх зобов’язань не через п’ять років, а через рік у результаті відмінного виконання завдання, згодилась на роль закоханої нареченої. Вона пересилила себе, і зрозуміла, що так для неї буде краще. Чи, можливо, прагнула повернути мене і по-новому закохати у себе? Хто знає тих жінок.     

Я не бачив жодного варіанту розвитку подій, коли б ми з Лізою могли бути разом. Тож для мене перспектива на людях вдавати закохану пару із дівчиною, до якої не маю жодної симпатії, виглядала дуже непривабливою. Але варіантів відступу не було. Потрібно було тоді не вестись на сльози Лізи. А зараз я до кінця не уявляв, яке жахіття на мене чекає, та я й сам себе загнав у пастку. Вирішив допомогти виплутатись з сітей акулі, яка кого завгодно перекусить і виплюне. Гаразд, півроку я якось витримаю. В голові стугоніли слова Платона:

— Якщо я не повірю у вашу майстерну гру, діточки, значить, цьому ніхто не повірить. Думаю, вам не варто мене засмучувати і давати привід сумніватися у вас. Ставки прийняті! Гра почалась! Для початку спробуйте бодай не спопелити один одного поглядом. Особливо, Лука, це тебе стосується. Ти ж навіщось шукав зустрічі зі мною, давав якість клятви. Тоді тебе ніхто за язик не тягнув.

Що за гра в його запаленому мозку, мені навіть не хотілося знати. Цього разу, якщо все пройде як по маслу, і всі повірять у нашу шалену закоханість з Лізою, я нарешті звільнюсь і від Платона, і від фальшивої нареченої. Принаймні, Платон мені це пообіцяв.

Почався справжній кошмар. Ми з Лізою тепер повинні були світитись на вечірках, вдаючи безмежно закоханих. Я підтримував її за талію, а вона заглядала мені в очі. Чого тільки не зробиш заради сестрички? Я повторював собі, що все це тільки заради безпеки моєї маленької Аніти, яка тепер облюбувала затишну кімнату на другому поверсі заміського будинку. Сестра якось досить холодно повелася відносно Лізи, та мені й не потрібно було її визнання. Все це було грою для Платона, яку я відіграю до кінця. Чого б мені це не вартувало.

Але це все виявилось тільки квіточками. Якби ж я тільки знав. Аніта почала неоголошену війну проти Лізи, а я не міг нічого їй пояснити, щоб не наражати на небезпеку. Особливо після тієї ганебної фотосесії з нібито нареченою. Один із глянцевих журналів зацікавився моїми заручинами і запропонував інтерв’ю та зйомку. Так хотілося відмовитися, та всюдисущий Платон порекомендував мені згодитися, інакше… Як завжди, інакше. Мене знову поставили перед фактом, не залишили права вибору.

Ще трохи і я зірвусь та розірву цей ганебний контракт. Тільки спочатку заховаю від Платона свою Аніту. Поки що не придумав куди можу вивезти сестру, та мені так не хотілося вмішувати її у цю брудну справу. А що скаже батько, коли дізнається про мої нечисті справи з його знайомим кримінальним авторитетом? Не закінчиться нічим хорошим, це точно.

Фотосесія. Ми вирішили запросити журналістів у мій заміський будинок. Я вигадав такий час, коли сестра перебувала у ліцеї. Хоча вона нібито і звикла до Лізи, та поява репортерів точно змусить похитнутися її психічну рівновагу. Моя «так звана наречена» сестричці зовсім не подобається, а якщо журналісти почнуть задавати питання відносно дати весілля чи весільної подорожі?

Для панянки Золотарьової це тільки гра, можливість швидше вислизнути з чіпких рук Платона, а от Аніті цього знати зовсім не потрібно. Хай насолоджується новими знайомствами в ліцеї, а я буду у всьому їй допомагати. Щось я задумався, слід повернутися в реальність і вдавати щасливого нареченого перед репортеркою Маргаритою, котра хитро примруживши очі за круглими скельцями окулярів, хоче докопатися до правди. Невже вона не вірить у щирість наших почуттів? Тоді точно їй не потрібно бачитися з Анітою. Рито, Рито, тебе не підводить журналістський нюх — все навколо вкрито плетивом обману, та ти про це ніколи не дізнаєшся.

У цей час Ліза відмінно виконувала роль нареченої — зухвало примостилася на бильці крісла, де я сидів, та обвила мене руками за плечі. Періодично її руки, ніби ненавмисно, пробігалися моєю спиною, зачіпали за шию. Заледве стримувався, щоб не відштовхнути її від себе і, перекинувши крісло, не вибігти геть. Відчував себе затиснутим у лещата, зціплював зуби і терпів. Кинувся від підступного питання журналістки, яка, просвердлюючи нас холодним поглядом хижої акули спитала, дивлячись на свій планшет із підготовленими питаннями:

— Луко, а дітей ви плануєте відразу після весілля чи трохи пізніше?

Гострі кігтики уп’ялися в моє передпліччя. Звичайно, це Бет так приводила мене до тями. Білявка посміхнулася одними кутиками губів і протягнула:

— Аякже! Нам хочеться не менше як четверо маленьких Демченків: два хлопчики і дві дівчинки. Так, любий?

На мене напав дикий кашель. Коли нарешті повернув душевну рівновагу, прогарчав:

— Інтерв’ю закінчене, пані Рито. Ми з нареченою занадто зайняті люди і тому прямо зараз хочемо виділити час, щоб збільшити нашу родину.

Моя посмішка нагадувала швидше оскал. Рука потягнулася до дзвіночка:

— Оресте! — обізвався до мажордома, який майже миттєво показався в дверях. — Покажіть гостям, де вихід. Надзвичайно приємно було познайомитись. Не буду вас затримувати.

Ще раз кивнув журналістці та її знімальній групі. Потім ухопив Лізу за руку і майже поволік за собою. Дівчина заледве встигала дибуляти за мною на високих підборах. Та на цьому мої неприємності не скінчилися. Як тільки я широко відкрив двері з кабінету, де відбувалася бесіда з журналісткою, я побачив свою сестричку Аніту. Саме сьогодні був скорочений день у ліцеї, і водій тільки-но привіз її додому. Інтерв’ю затягнулося, і тому вона стала свідком такої неприємної сцени.

Мені так стало шкода її, такий жаль охопив серце, коли зрозумів, що сестра підслухала розмову. Про що я тільки думав, коли ув’язався у цю інтригу? На першому місці для мене завжди стояв розрахунок, а тут потрапив у тенета більш сильного гравця. І страждає від мого необдуманого вчинку моя найрідніша кровиночка — моя Аніта. Величезні сині очі відкрилися від жаху, а худенькі руки перебирали поділ сарафана. Тремтячі губи нарешті видали напівзойк: