Глава 18

Лука

Прокинувся з почуттям щастя, що наповнювало все моє єство по вінця. Нарешті мої мрії збулися, і я опинився поруч із дівчиною, яку несподівано для себе покохав. Нарешті зустрів фатальну незнайомку зі снів, котра зводила мене з розуму щоночі. Нарешті ми зустрілися і провели незабутню ніч, тобто перенесли сновидіння в реальність. Віднині кожного ранку я буду тримати в обіймах об’єкт свого щастя і не буду більше прокидатися на підлозі від нереалізованих мрій. Не відкриваючи очей, прошепотів:

— Олесю, Олесенько, — потягнувся, щоб відчути поряд пружне молоде тіло, та наштовхнувся на вже холодне простирадло.

Не міг повірити, що після того, як знайшов свою згубу, так її втратив. Різко підірвався і забіг у ванну, та там було пусто. Очі снували по кімнаті в пошуках її одягу, чи хоча б натяку на присутність. Помітив на столику браслет і кинувся до нього. Поруч лежала записка, прочитавши яку завив від болю, стиснув кулаки і з усього маху вгатив по столу. Одягався вже поспіхом, одним рухом ухопив прикрасу і поклав до кишені піджака:

— Олесенько, я тебе все-одно знайду, щоб це мені не коштувало. І краще б тобі було не будити в мені Демона!

Загарчав у пустий простір і покрокував на вихід. День уже пішов шкереберть, і ніщо не могло покращити мій настрій крім омріяної дівчинки, що отруїла мою душу. Хай там що завгодно собі фантазує, та вона буде моя!

***

Неймовірна красуня Олеся звела мене з розуму. Здається мені маревом, яке на одну шалену ніч стало реальністю, а потім знову розтануло, мовби й не було. Про неї нагадував тільки браслет із котячого каменю, який тепер завжди мене супроводжував. Навіщо вона мені його віддала? Щоб він був згадкою про нашу неймовірну ніч і постійно труїв мені душу? Ну що ж, вона цього досягла.

Намагався викинути її з голови, з думок, та де там. Ось і сьогодні поїхав до коханки, та погидував навіть доторкнутися до неї, хоча раніше ми з нею проводили гарячі ночі. Мені стало з нею нецікаво. Недбало кинув: «Бувай! Між нами все закінчено», і вийшов із квартири, наостанок грюкнувши дверима. Опинившись на вулиці, хапав ротом уже холодне, крижане осіннє повітря, щоб хоч якось охолонути. Розігнався і стукнув кулаком по стіні будинку, збивши руку до кісточок.

Залучивши свої зв’язки знайшов отих двох байкерів — Кабана і Рудого, та вони вже «зависали» в компанії інших дівчат. На питання: «Де можна знайти Маринку і Олесю?», лише здвигнули плечима, а Кабан навіщось затулив печінку. Рудий запропонував перекинути по чарчині і оглянутися довкола — он скільки дівчат вихиляється на танцполі, вибирай будь-яку. Кабан запевнив, що вже не зустрічається з Маринкою, а зустрів її абсолютно випадково. Так, одного разу підвозив її додому, та насправді дівчина заморочила йому голову, і за вказаною адресою не проживала. Номер її він видалив, а шукати голку в копиці сіна він не збирався.

Мій детектив, хоч як не намагався, не міг знайти мою дівчинку. Ім’я Олеся занадто поширене, і таких за описом дівчат по місту величезна кількість. Хотілося вити на місяць від відчаю! Не міг повірити, що нічого не вдію у цій ситуації. Як навіжений їздив містом і вдивлявся у фігури дівчат, та дарма! Змучився вкрай.

Раптом мені зателефонувала Бет Золотарьова. Нібито хотіла подякувати і запрошувала уже у свій власний нічний клуб, де пропонувала розслабитися за рахунок закладу. От нахаба. Начебто не знає, що в мене і так грошей вдосталь, щоб я клюнув на пропозицію відпочити за чийсь рахунок. Я можу дозволити собі придбати кілька подібних клубів. Невже знову чогось від мене потрібно?

Спочатку я хотів просто послати Бет під три чорти, та чомусь передумав. Невже вона мене почала цікавити, як дівчина? Чи після того, як «підписався» за неї, відчував якусь турботу?

Зовсім не хотілося їхати, однак все-одно вирішив зустрітися зі старою знайомою, щоб дізнатися, що вона знову задумала. Таких осіб потрібно постійно тримати в полі зору, а то невідомо, у яку халепу вона може мене знову втягнути.

Я зарікся більше влазити в її справи, я й так зробив все, і навіть більше, ніж від мене залежало. А вона використала мене всліпу. Потрібно поговорити з нею і розтлумачити, щоб залишила мене в спокої. Досить із мене цих незрозумілих  ігор. Швидко завів двигун автомобіля і натиснув на газ. Може в казино мені вдасться відволіктися і повернутися до звичайного життя? Думки знову повернулися до моєї Олесі, а рука в кишені стиснула холодний браслет. Застогнав від відчаю: а якщо я не хочу жити звичайним життям, а прагну всім єством відшукати мою пекельну пристрасть, мою солодку звабницю Олесеньку?

***

Знову мене зустрічав розкішний маєток, де розташувалося казино Бет Золотарьової. Я був тут зовсім недавно, але кидалися в очі якісь майже невидимі зміни. Чи мені просто здавалося. Зрозуміло! Білявка встигла за цей час розпочати ремонт, тому обстановка виглядала ще більш дорогою. Охоронці провели мене у ВІП-кабінет, де я був минулого разу. Штовхнув важкі двері, оббиті червоною шкірою, і опинився посеред розкоші, що проглядалася з кожного кутка. За багато заставленим наїдками і напоями столиком, мене вже чекали. Хто б міг подумати чи припустити? Переді мною сидів, хитро примружившись, сам Платон, з насолодою дивлячись на моє здивоване обличчя:

— Ну проходь, чому застиг у дверях? — щиро посміхнувся чоловік і широким жестом показав на крісло навпроти себе. Помітивши моє секундне збентеження, продовжив, — Невже я такий страшний, що ти боїшся навіть підійти до мене? Бачу, що не очікував мене тут побачити, але таке життя. Спочатку ти шукав зустрічі зі мною, а тепер я захотів тебе побачити. Ми ж прощалися ненадовго? Правда, юначе?

— Не встигнув за вами, Олексію Миколайовичу, навіть скучити, — не стримався, щоб не зіронізувати. — Невже вам захотілося з теплих берегів перебазуватися в холодну осінь батьківщини?

— А ти приєднуйся до нашої теплої, майже родинної, компанії, — всміхнувся Платон, не відповівши на питання.