Глава 17

Олеся

Затамувавши подих, штовхнула потрібні двері від себе і ступила в напівпітьму. Руки тремтіли і я ледве не впустила піднос. Зупинилася на секунду, відшукуючи столик, до якого мені потрібно граційно підійти і невимушено поставити піднос, щоб хоча б не розтягнутися посеред кімнати від хвилювання.

Сьогодні вночі я знову зіграю роль, як уві сні — перетворюся на звабницю для мужнього чоловіка, вірніше для справжнього Демона. Чому саме Демона? Це просто похідна від його прізвища, чи його так прозвали за характер і відношення до людей? Ох, щось я багато думаю зовсім не про те.

Нарешті втамувавши страх, однією рукою закрила за собою двері і пройшлася до низького столику, куди примостила відерце з шампанським, бокали, вишукану креманку з морозивом і чашу з фруктами. Несподівано ззаду мене обійняли мужні руки, а хрипке дихання залоскотало потилицю. Запаморочливий запах чоловічих парфумів із відчутними нотками деревини, перцю та мускусу змусив заплющити очі від задоволення. Чому він на мене так діє, однією присутністю ламає мою волю, змушує серце вистрибувати з грудей?

— Олесенько, нарешті! Як довго я чекав на нашу зустріч! Даремно вважаєш, що можеш просто так утекти від мене.

Після цих слів він різко розвернув мене до себе не в змозі стримувати пориви, притягнув та палко торкнувся моїх пухких вуст, розкриваючи їх назустріч собі ніби троянду. Його поцілунок був владним, наче він хотів випити мене всю до дна.  

Я охнула від несподіванки, намагалася відштовхнути чоловіка від себе, однак тіло відмовилося чинити опір, воно прагнуло до насолоди. Мій план щодо домінування над хижим красенем полетів шкереберть, адже Лука не терпів ніяких ігор не за його правилами.

Уже нічого не залежало від мене, тим більше, тіло продовжувало жити окремо від мізків. Я вже не могла зупинитися, пройшлася руками по ґудзиках його сорочки, розстібуючи їх один за одним. Ледь стримувалася, щоб одним рухом не відірвати всі ґудзики. Заледве змусила себе відірватись від його солодких поцілунків, важко дихаючи і намагаючись повернутися до свідомості. Нарешті мені це вдалося, і я промуркотіла:

— Ти кудись поспішаєш?

— Лука… скажи Лука, — попрохав красень, продовжуючи обсипати мене поцілунками, а його сильні руки не відпускали моє гаряче тіло. — Нікуди не поспішаю, кішечко. Хочеш куплю цю забігайлівку — і ми місяць не будемо звідси виходити?

Засміялася у відповідь, похитала головою:

— Навіщо нам цілий місяць? У мене є краща ідея. Я хочу звабити тебе… ніжно. Просто зараз.

Навіть не дала чоловікові опам’ятатися, штовхнула на диван. Він знехотя забрав руки з мого тіла, однак прийняв правила гри, опустився на диван, продовжуючи пронизувати мене поглядом. Я посміхнулася і пригрозила пальчиком:

— Мурр… я хочу повторити свій сон, — тихо прошепотіла. Я вже повністю контролювала себе, зараз мені хотілося якнайдовше розтягти нашу несподівану зустріч. Про себе подумала: «Можливо хоч тоді закінчиться це нічне божевілля, що не дає мені думати про когось іншого окрім тебе — небезпечного хижака».

Зупинилася від нього на відстані метра, даючи змогу насолодитися ситуацією. Він простягнув руку, намагаючись притягнути до себе, та я легенько відштовхнула її та дзвінко розсміялася. «Я так хочу до дрібниць відтворити сновидіння, інакше зійду з розуму», — подумала, і послала йому повітряний поцілунок.

— Я так хочу повторити свій сон, кицю. Я тебе, Олесенько, постійно бачу уві сні. Думав, що ти нереальна, що насправді ти — витвір моєї уяви. Я хворий тобою. Ти — моя ніжність, — прохрипів Лука, тремтячими руками ухопив келих і осушив за лічені секунди.

Я здивовано підняла брови. Он як, виявляється. Почути таке одкровення від брутального чоловіка, який не вірить у кохання, багато вартувало. Чи це просто слова багатія, котрий звик отримувати те, що забажає і коли побажає.

Хоча я йому й не повірила, та була готова саме сьогодні на божевільний вчинок — поринути в океан пристрасті саме з ним, а далі будь що буде. Не хотіла думати про майбутнє, а тільки жити сьогоднішнім вечором поряд з бажаним красенем. І нехай мене, таку зразкову дівчинку, засуджують, та я нікому не розповім про свій вчинок, це буде моїм секретом. Моєю найромантичнішою та найнебезпечнішою таємницею. Ох, як же хочеться хоч раз у житті пройти по гострому лезу кохання разом із Лукою, щоб потім самотніми вечорами прокручувати у голові кожен епізод неймовірної ночі. Раптом в голову прийшла божевільна ідея:

— А хто тобі сказав, що зараз ми не уві сні? Досить питань, не будемо витрачати час дарма. — Як же я собі подобалась у такому амплуа — смілива кокетка, готова на експерименти.

Лука ж насправді не знає, що я в житті така собі сіра мишка, яка основну частину вільного часу проводить за підручниками, і на яку хлопці не звертають уваги. Та й не варто йому цього знати.

Мій Демон напівлежав на дивані, розстебнута сорочка демонструвала мені натреноване тіло з кубиками преса, оксамитову шкіру, під якою бугрилися м’язи. Я можу зараз дозволити собі багато чого, майже все. Тим більше, якщо ми обоє будемо вважати нашу зустріч сном. Адже вранці я не зможу подивитися в очі цьому красеню з синіми волошковими очима, який звик міняти дівчат як рукавички. Замість того, щоб бути кинутою, краще здійснити свої божевільні фантазії і перехворіти ним. Хай так, тоді може він перестане приходити до мене у сни.

Розстебнула кілька ґудзиків біля горловини своєї блузки, адже мені чомусь не вистачало кисню. Потім почала свій повільно-тягучий танок: поставила посеред кімнати стілець біля якого почала танцювати. Очі Луки хижо зблиснули, та я знов йому пригрозила пальчиком:

— Якщо мені заважатимеш, виставу буде негайно закінчено.

— Так, Олесенько, продовжуй. Тільки мені ж несила більше терпіти і у мене теж є ідеї по втіленню сну в реальність. Тепер я хочу бути з тобою максимально ніжним …

Лука підвівся і рішуче рушив до мене. Підхопив мене на руки, відкинувши стілець убік, і відніс до дивана, куди обережно посадив. Задихнулась від захоплення, дихання збилося від передчуття чогось неймовірного. Так і є!