Глава 12

Олеся

Це уві сні я була фатальною дівчиною, від якої чоловіки втрачають голову, шаленіють у нестримному бажанні побути поряд зі мною, торкнутися моїх губ та рук, котрі доводять мого нічного героя до неземного блаженства. Це уві сні я могла диктувати свої умови, дозволяла доторкнутися чи тримала на відстані, лише виконуючи свій майстерний танок. Але це тільки було у сновидіннях…

У реальності я була зовсім іншою. Та я не змогла викинути з голови одну річ. Коли під час реального поцілунку з Лукою піді мною підігнулася земля, тіло перестало слухатися, мені не вистачало повітря, і я ледве не втратила свідомість. І я на якусь солодку мить пригадала, що взагалі то впала в обійми незнайомця і насправді не хотіла їх покидати. Бажала, щоб ця мить тривала вічність. Я нічого не могла з цим зробити. Своїм поцілунком мій красень на мить змусив мене покинути реальність, полинути у незнайомий у повсякденному житті світ кохання.

І ще не зрозуміло, чи був Лука небезпечнішим за отих двох байкерів. Так, вони були напідпитку, і зрозуміло, якої платні бажали за те, що ми просто потрапили до них в полон. Так добре, що з’явився такий бажаний рятівник, що у дві секунди розібрався із нахабами. Звичайно, він був інший. Мужній. Хоробрий. Не побоявся вступити у двобій із двома здоровенними байкерами. Але, що він забажав у нагороду за врятування? Він просто взяв і поцілував. Як трофей, що належить йому по праву. Проте, що то був за поцілунок… М-м-м-м. Солодший від меду. Пекельний поцілунок, від якого я просто втратила контроль. Моє тіло просто не захотіло пручатися, а мої вуста відповіли на поцілунок, не маючи змоги чинити опір.

І так тривало декілька секунд. Я не могла дихати, здавалося, мене пронизали сотні електричних розрядів, які скували мене, перенесли у якусь іншу реальність, де були лише він і я… Його губи, що давали неймовірну насолоду, а в замін — окриляли мене, не давали можливості відбиватися. Я лише блаженно пливла хитким човником тихою безвітряною річкою, боячись поворухнутися, щоб не втратити рівновагу. Щоб не втратити той зв’язок, який утворився, коли він владно накрив мої вуста своїми. У той момент я була лише безвільною лялькою, що опинилася у повній владі досвідченого чоловіка.

Дійсно, слід забути того красеня. Однозначно викинути раз і назавжди з голови і фантазій, щоб і духу його не залишилось. Потрібно вести нормальне студентське життя і зустрічатися з «правильними» хлопцями. Із тими, з якими моя вірна подружка Маринка обіцяла мене познайомити. Мабуть, потрібно послухати її. Вона зможе опустити мене на землю, повернути до нормального життя, щоб я зовсім не втратила голову від своїх сновидінь.

Все. Вирішено. Я обов’язково скористаюсь її порадами. Буду зустрічатися з однокурсниками, ходити на вечірки, і просто забуду сьогоднішню зустріч із Лукою, який виявився реально існуючим чоловіком. Із цими думками провалилась у сон, де на мене вже чекав він — мій хижак із ненаситними очима. А може це я перетворювалась у зовсім іншу дівчину, яка втрачає гальма?

Не пам’ятаю, про що роздумувала перед сном, але відпочити до ранку без сновидінь у мене не вийшло. Знову я поринула у небезпечний світ, де грала відому тільки мені роль.

Ох, цього разу я була покоївкою у величезному маєтку, декорованому під старовину. Стіни прикрашали яскраві гобелени, навколо горіло, мабуть, сотні свічок у мідних канделябрах, на мене суворо дивилися лицарі і дами з картинних рам. Де ж мій красень? Критично оглянула себе у дзеркалі на весь зріст. Оце так-так. Якось я не вписувалась у старовинний антураж. Настільки я прекрасно виглядала, ніби цукерочка у блискучій обгортці. Чорна сукенка до колін відкривала довгі ніжки, також помітила біленький ажурний фартушок. Моє волосся було укладене у високу зачіску і зафіксовано блискучими шпильками. Оце б хто побачив мене у такому образі в універі?!

Тихенько хіхікнула про себе. Раптом позад себе побачила Луку. Незрозуміло, коли він з’явився, і як нечутно підійшов до мене. Його руки міцно обійняли мене ззаду за талію, потім одна сковзнула на талію, а інша пройшлася вздовж правої руки. Нарешті його рука накрила мою долоню, він нахилився і осипав поцілунками кожен пальчик, перейшов на зап’ясток, повільно рухаючись губами все вище і вище по руці, викликаючи в мене табуни мурашок на шкірі. Ось його подих уже в мене за вушком, лоскоче шию — і я повільно осідаю в його обіймах. Тепер він командує парадом, а не я. Напевно, вирішив так відомстити, що минулого разу я тримала його на відстані і робила все, що підказувала уява. Прошепотів мені на вушко:

— Кицюню, я тільки розпочав. Олесенько, нас чекає ще дуже довга ніч, і ти сьогодні у моїй владі. Хоча що нам заважає помінятися місцями?

Рвучко обертаюся до нього, та натикаюся на його губи, які захоплюють мої спраглі до поцілунків вуста. Немає сил триматися на ногах і я осідаю прямісінько в його обійми. Він легенько бере мене на руки і несе мене в одну з розкішних кімнат старовинного маєтку.

***

Уранці заледве розклепила очі, далася взнаки минула в тривозі ніч. Переймалася за прикрасу, свій оберіг від знегод. Як я буду жити без браслета? Душу турбувало тривожне передчуття, що тепер лише нещастя посипляться на мою нещасну голову. Проте Маринка змогла мене розвеселити, та ще й залишилася на цілий день зі мною. Вона розуміла у якому я стані, тому намагалася розрадити, адже знала, яке значення мав для мене цей браслет.

І я їй була вдячна за турботу. Завдяки Маринці я намагалася себе заспокоїти, поводити себе ніби нічого не сталося. Ми дуріли, кидалися подушками, а потім, коли дуже захотілося їсти, критично обдивилися вміст холодильника. А що то за студент, який із мінімуму продуктів не може зробити шикарний стіл? Невідомо звідки у холодильнику завалялося кілька крабових паличок, баночка кукурудзи, залишки майонезу та пара яєць, які відразу стали прикрасою шедеврального салатику під назвою: «Що було під рукою». Також нашкребли такі-сякі продукти та спекли тортик. Моя подружка, ніби батарейка енерджайзер, була наповнена енергією і заряджала все навколо оптимізмом. От і зараз, зручно влаштувавшись з ногами на дивані, акуратно ложечкою під’їдала щойно спечений бісквіт і, мрійливо закотивши очі, прошепотіла: