Глава 10

Олеся

Захекавшись від швидкого бігу, ми з Маринкою майже на ходу застрибнули у маршрутку, яка так вдало зупинилася на найближчій зупинці. Хоч у чомусь пощастило сьогодні! Я знесилено опустилася на сидіння, затулила обличчя руками, боялася, щоб не розплакатися вголос. Як же я перелякалась! Десь із хвилину сиділа, поки врешті-решт заспокоїлася, і змогла подивитися на Маринку. Цікаво, у якому вона стані?

У подружки справи були набагато кращі, ніж у мене. Вона здивовано дивилася на мене, ніби не розуміла, чому я в такому становищі. У неї горіли очі, їй не терпілось поговорити. Вона швидко заспокоїлася і намагалася поділитися враженнями від пригоди. Так, по її широко відкритим очам я зрозуміла, що для неї це незабутня пригода, яка надовго залишиться в її серці, обросте безліччю правдивих і вигаданих подробиць. А в підсумку переросте в історію, як вона билася з двома покидьками, захищаючи мене.

І хоча в такий пізній час людей у маршрутці майже не було, я мовчала, ніби риба, притуливши пальчик до вуст. Я все ще тремтіла, серце скажено калатало від страху, зараз я не могла адекватно говорити. Все потім, коли ми опинимося за надійними дверима квартири. Маринка мене зрозуміла, взяла мене за руку і підбадьорливо кивнула.

Ми без пригод вийшли на потрібній зупинці і дісталися до мене на квартиру, під дверима якої уже чекав кур’єр з великою коробкою. Але хіба ми щось замовляли? Я не встигла розкрити рот, щоб повідомити, що кур’єр помилився адресою, та подруга вже розплатилася, ухопила коробку і почала крутити нею перед моїм обличчям. Коли та Маринка й встигла замовити піцу? Ох, така подружка не витрачає часу дарма, мабуть замовила доставку ще коли ми перебували у маршрутці. І як я цього не помітила?

Нарешті ми опинилися в квартирі. Маринка майже відразу заверещала від захвату, встигаючи за секунду роздягнутися, помити руки і розпакувати піцу. Подружка щось тихенько наспівувала, знайшла велику тарілку, розмістила на ній піцу і положила все це на ліжку. Після цього застрибнула поряд і чекала, поки я приведу себе до ладу. Увесь час вона дивилася на мене грайливим поглядом і чекала, ніби їй кортіло про щось запитати. Нарешті, коли я також примостилася на ліжку і взяла шматок піци, Маринка розпочала свій «допит»:

— Так, Олесю! З цього моменту детальніше. Мені всю дорогу не дає спокою одне запитання: звідки ти знаєш отого вау-вау красунчика?!

Я ледве не поперхнулася, лише безмовно запитала: «Ти про що взагалі?»

— Ой, тільки не говори, ніби нічого не сталося, — продовжила вона. — Ми ж подруги, а ти мені нічого ніколи не розповідала. Ти щось приховуєш. На словах така скромниця: «у мене ні з ким ніяких відносин немає і не було, а на побачення я не ходжу», а як цілуватися з чоловіками на вулиці — то ти не проти.

Так ось про що вона хотіла зі мною поговорити ще в маршрутці! Ось чому в неї горіли очі! Я зробила невинне обличчя, хоча мені і нічого було приховувати.

— Ти про що? Він мене силоміць поцілував, а я йому дала ляпаса. Хіба ти не бачила?

— Я бачила інше. І не треба мене годувати локшиною. До речі, ти їж, а то піца охолоне, і буде не така смачна. У мене в таких справах досвіду набагато більше. І я відчула, що коли він тебе побачив, то відразу впізнав. За секунду змінився в лиці, його ніби пронизала якась любовна блискавиця. Тому він і кинувся тебе цілувати.

— Ем… Я його перший раз бачу, — знервовано здвигнула плечима.

— Знущаєшся? Вперше бачиш? І падаєш першому-ліпшому чоловіку в обійми?

— Ну він сам згріб мене в обійми. Я просто цього не чекала. От і не очікувала цього. А потім почала відбиватися.

Подружка тим часом елегантно їла черговий шматочок піци. Я їй аж позаздрила — як можна бути такою маленькою і худенькою, але їсти стільки, що на трьох вистачить. Хоча така несподівана пригода певно збудила її апетит.

— Скажи краще: як ото цілуватися з таким чоловіком? — мрійливо закотила очі подружка, ніби уявляючи себе на моєму місці. — Це ж, мабуть, дуже круто — опинитися в обіймах такого брутального чоловіка. А як він хвацько розкидав тих байкерів. Раз — і вони на асфальті. Він тобі не нагадує бандита? Здавалося, ще трохи — і він перекине тебе через плече і відвезе куди подалі, ніби нагороду за перемогу. А тоді шукай, Маринко, де подівалася Олеся?

Ми щиро розсміялися. Подружка вміла розрядити обстановку, адже помітила, що я нервую. А нервувати було чого, тому набравши повні легені повітря, випалила:

— Це був він! Чоловік з моїх снів! І він такий же нахабний, як у сновидіннях!

Маринка аж вискнула від здивування:

– Ого! Отакого я не очікувала навіть від тебе. Спочатку придумала якогось фантомного коханця, що з’являється у снах і ви разом щось витворяєте. Ну нехай, у це майже повірила — чого не придумає обділена чоловічою ласкою дівчина. Але твої шалені фантазії не мають меж. Твій красень, виявляється, існує насправді. Тому в самий критичний момент він з’являється з темряви, рятує тебе від бандитів, і на правах альфа-самця впивається губами в твої вуста. Як романтично!

— Чому ти все перекручуєш? Я дійсно не жартую! Це був точно він! — я навіть трішки образилася від такої реакції Маринки.

Вона навіть відклала недоїдений шматок на тарілку і облизала губи, продовжуючи слухати. Помітно було, що такого вона не чекала.

 — Дивно, та думаю, що він також мене пізнав, — я продовжила розповідь. — Тому й повівся відповідно. Ніби знав, яка я уві сні, і переніс усі шаленства в реальність.

— Як так? Тоді ти, Лесь, відьма! — чорнявка зробила великі очі. До неї почало доходити, що я не жартую, і говорю цілком серйозно. — Начаклувала собі чоловіка, а тепер він за тобою буде бігати, як собачка на повідці. А я то думала… Тому ти й байдужа до наших однокурсників, коли он якого звіра завоювала. Справжній тигр… рррр!

Та я лише сумно глянула на свої руки. Таке сказала — звір. Тигр, якому надавала по пиці маленька болонка. Найімовірніше більше його не побачу. Він повівся занадто самовпевнено, а я надавала йому ляпасів. Він жадав, що я із вдячністю прийму його допомогу і хотів познайомитися в реальному житті. А я просто не очікувала подібного, тому й втекла. Хоча на декілька секунд після цього шаленого поцілунку я не могла навіть дихати, ніжки підкосилися — і я ледве не впала. Хвиля неземної ніжності накрила мене з головою.