Глава 6

Олеся

Обожнюю піші прогулянки, хоча Маринка пхинькає і називає мене старомодною. Для неї це марна трата часу. Ну й придумала! Я переконала подружку почати завойовувати місто з вечірньої прогулянки, а далі — вже як вийде. Принаймні, я так вважала, і хотіла переконати в цьому подружку. Я швидко одяглася в джинси і теплу кофтинку, накинула куртку, взула зручні кросівки — і практично була готова менше, ніж за десять хвилин.

Із подругою було значно складніше. Я заїхала до неї додому, і що ж побачила? Я майже не здивувалася, коли зустріла її у піжамі. Вона дивилася на мене і не розуміла, чому я приїхала так рано. На мій німий погляд вона здивовано проказала, що швидко збереться, і запропонувала мені трішки почекати. А сама продовжувала метушитися кімнатою, намагаючись зробити щось неймовірне із волоссям, і щебетала про зачіски, які побачила у новому журналі.

Я зручно вмостилася на дивані, простягнула ніжки і взяла в руки один із глянцевих журналів, якими рясніли полиці над її ліжком. Схоже саме цей примірник викликав найбільшу цікавість у подружки. Щоб не наражатися на небезпеку, тобто не підганяючи Маринку, я не дуже дослухалась до її монологу, лише згідно кивала, зрідка говорила «так», «звісно», «ну він і козел», і розуміла, що у мене безліч часу, а я занадто рано прийшла. Хоча, о котрій годині ми б не призначили зустріч, завжди на мене чекало одне і те ж.

Я позіхнула, і почала гортати таку собі енциклопедію для справжніх дівчат, або навіть посібник у пошуках справжнього чоловіка. Саме так я називала подібні товсті глянцеві видання. Хоча їм могла пасувати й інша назва «Як звабити чоловіка, коли він занадто впирається» або «Де ти, мій мільйонере, невже ти не бачиш, що твоє щастя поряд?»

Через півгодини, залишившись задоволеною від зачіски, Маринка ще довше займалася макіяжем, постійно повторювала, що «справжня дівчина має завжди виглядати спокусливо, наче неповторна принцеса, щоб у всій красі застрибнути поперед принца на його білосніжного коня». Десь із годину я слухала її повчальні лекції зі зваблення і завоювання красенів, вкотре вислуховувала про всіх цапів, що намагалися скористатися її красою і бездонним люблячим серцем.

Жодне невдоволення навіть не промайнуло на моєму обличчі, тому я просто лежала, дивилася на картинки кремів, парфумів, салатів, одягу, знову парфумів, що допомагали у процесі приваблення багатих чоловіків, шампунів та ополіскувачів, і просто чекала. Я вже почала дрімати, коли нарешті почула заповітну фразу: «Я готова, Лесику. На нас чекають важливі справи!»

Отже, перший етап підготовки закінчився, і ми вийшли на вулицю. Щоправда, Маринка досить тривалий час крутилася перед дзеркалом, але це вже були дрібниці. Легенький прохолодний вітерець обвівав наші обличчя, і я, взявши подружку під руку, повернула її у потрібному мені напрямку. Маринка дуже не пручалася, але ця поведінка діяла лише декілька хвилин.

Скоро почався другий етап нашої прогулянки. Зазвичай, подружка не розуміла, навіщо просто тинятися вулицями, і який у цьому сенс. Тобто гуляти у місцях, де за її словами ймовірність зустріти гарного хлопця майже дорівнювала нулю. Коли я їй говорю, що корисно гуляти на свіжому повітрі, від цього організм насичується киснем, вона знову пхинькає, і вказує на безліч автомобілів, які активно забруднюють оте «свіже повітря». Тоді я придумала гуляти в паркових зонах, але подружка знову незадоволена, адже страшенно боїться навіть маленьких собачок, яких часто тут вигулюють.

У підсумку, Маринка вважає таке «гуляння» простим марнотратством дорогоцінного студентського часу, яке можна використати з більшою користю. Тобто гуляти у більш людних місцях, де манливі неонові вогні найкраще впливають на дівочий організм. Тому майже завжди наші прогулянки перетворюються на смішні для мене діалоги, коли подружка шукає привід швидше закінчити цю нецікаву прогулянку, тягне мене до місць, де збирається молодь, а я намагаюся її відволікти, і просто насолоджуюся буркотінням дівчини і тихенько жартую з неї.

От і сьогодні, не встигла Маринка доїсти порцію морозива, яким ми вирішили поласувати, як почала із захопленням розповідати про відпочинок у нічному клубі, натякаючи на продовження свята, як через хвилину її захоплююче базікання приколисало мене, змусило покинути світ реальності. Мені раптом захотілося поїхати в село, провітрити і прибратися у будинку бабусь. Це було настільки непереборне бажання, мовби якась сила шалено намагалася мене туди перетягнути.

Але ж я не можу так просто зірватися і поїхати. Ніби чекаючи якоїсь підтримки чи поради погладила рукою браслет. Намистини на дотик були такі теплі і гладенькі. Зазвичай вони дарували лише прохолоду. Проте зараз поступово гарячішали, і об них можна було просто гріти руки. Однак я знала, що браслет завжди нагрівався на зап’ястку перед якоюсь подією, значною в моєму житті. І від мене вимагалося прийняти якесь рішення, зробити вибір. Чи буде ця подія поганою чи хорошою — я достеменно ніколи не знала, проте важливою — це точно. Чомусь затріпотіло серце в передчутті невідворотного, я на хвилинку задумалась, і пропустила одну з реплік Маринки:

— Олесю, агов! Ти де зараз знаходишся? Знову полинула в захмарні висоти? Мрієш про неземного принца, чи тобі просто не цікаво, про що я розповідаю? Я вже більше п’яти хвилин розпинаюсь, а ти мене просто не слухаєш! І навіщо тоді ти витягла мене гуляти, коли зовсім на мене не звертаєш уваги? Ось так завжди з тобою, — Маринка вдавано розсердилася і продовжувала виказувати мені за погану поведінку.

Хоча я її добре вивчила, і знала, що в її словах не було злості чи агресії, просто таким чином вона хотіла втягнути мене в балачку. Я зробила винне обличчя, закліпала віями і взяла подружку за руку, подивившись в очі поглядом безмежного каяття.

— Ой, вибач. Я не спеціально. Мені дійсно цікаві твої пригоди. Але… Мій улюблений браслет нагрівся, — і скромно опустила очі.

Якось я розповіла подружці про магічну силу браслета, про кішку Багіру, про бабусю Валю, повністю відкрившись перед дівчиною. Маринка спочатку дивилася на мене великими, повними захоплення очима, звісно, не вірячи жодному слову. Та подивившись на моє зосереджене обличчя, сприйняла все всерйоз. Отже, подружка знала про дивну властивість браслету і вже здогадувалася, що зі мною відбувається щось незвичайне.