Глава 5

Лука

Виснажливі перемовини загнали мене в глухий кут. Простий, на перший погляд, договір перетворився на справжній жах. Він витягнув із мене усі сили, перекреслив усі плани на вечір. Я запланував сьогодні добре відпочити, і не очікував, що якість сили зможуть перешкодити моїм вечірнім задумам.

Деталі договору були прораховані до дрібниць, тому й не сподівався, що день перетвориться на вирішення купи проблем, які аж ніяк не вписувалися в мої сьогоднішні плани. Не цим я бажав займатися увечері.

Мої думки були зайняті іншим. І це аж ніяк не була турбота про роботу компанії. Я хотів думати не про папери, діаграми чи графіки. Від цього мене вже відверто нудило, особливо після невдалих перемовин. Я прагнув іншого. Хотів задоволення, викиду адреналіну, натхненного кохання і втілення в життя фантазій. Хіба можуть нудні папери замінити чарівну красуню в обіймах? Коли ти знаходиш ніжне містечко на її потилиці, проводиш рукою по волоссю, торкаєшся губами до вишневих вуст, і після цього ще більше втрачаєш голову – хіба може щось бути краще?

Я планував завершити всі справи до обіду, щоб хоч до завтра забути про перемовини та контракти і насолоджуватися своєю величчю і неповторністю в компанії чергової кралечки. Відверто кажучи, мене зараз більше турбувало якого кольору і довжини буде волосся у моєї майбутньої супутниці, ніж те, як минуть перемовини. Я уявляв, як вона буде кокетувати зі мною, опускаючи вії або сміливо дивитиметься в очі. Від цих думок у мене пересохло в горлі, і я кількома жадібними ковтками випив склянку води.

Мої фантазії щодо майбутнього вільного вечора постійно перепліталися із дивними сновидіннями, які постійно переслідували мене, і я волів неодмінно втілити їх у життя. Я не знав природу появи світлого янгола, котрий навіть без доторків переносив у фантастичний світ кохання, та мені було байдуже. Не вистачало ще розповісти комусь про це, чи, ще краще, записатися на прийом до гадалки, щоб подивилася у скляну кулю.

Ні, нехай вже краще так і залишиться, як є. Колись це само по собі вирішиться. І знову нічна незнайомка в масці увірвалася в мої думки!

І це турбувало мене, змушувало швидше закінчити справи і повністю віддатися покликам душі. Необхідно врешті-решт щось з цим робити. Про це я думав постійно, тому неохоче відповідав, коли мене про щось запитували. І дратувався, якщо мене змушували покидати світ фантазій. «Невже ви не зможете впоратися без мене», — говорили мої очі тим, хто відволікав мене від важливих справ.

Зараз я не налаштований вести довгі перемовини, тому вимальовував в уяві незабутній вечір із тією, котра з радістю складе мені компанію. Звісно, я не міг розмінюватися на дрібниці, але хіба моїх чоловічих чарів недостатньо, щоб та, з якою сьогодні зустрінусь, не згодилась розрадити мою самотність?

Я прагнув перенести ті незрівнянні нічні відчуття в реальність, щоб порівняти, настільки вони відповідають дійсності. Звичайно, я не міг знайти брюнетку з моїх снів, бо вважав, що вона є витвором моєї уяви, проте хотів знайти бодай трішки схожу на неї.

Та я змушений був думати про зовсім інше, хоча все було заздалегідь вирішене, а підписання контракту перетворювалося на чисту формальність. Ну не могло бути проблем там, де їх взагалі не чекаєш!

Ми із майбутніми фінансовими партнерами довго обговорювали деталі, намагаючись врахувати побажання один одного, щоб співробітництво задовольняло обидві сторони. Моя команда майже тиждень тяжко працювала, щоб не виникло жодних непорозумінь, тому я урочисто оголосив, що після улагодження всіх деталей на кожного співробітника чекала чималенька премія. Адже мені було дуже важливо це співробітництво. Але щось пішло не так. Точніше, хтось захотів, щоб щось пішло не так.

Відчувалося, що хтось активно не хоче, щоб я підписав контракт. Причому, цей таємничий «хтось» був дуже впливовим, грамотно смикав за невидимі ниточки, ніби професійний ляльковод, і проблеми виникали в останні хвилини. Ніби грався зі мною у незрозумілі мені ігри. У підсумку, ми не змогли дійти спільної мови, хоча контракт був взаємовигідним для обох компаній. Мої нові партнери навіть отримували більше, ніж я, тому були більш зацікавлені у підписанні контракту. Справа затягнулася до пізнього вечора, проте ми так і не знайшли спільної мови. Вирішивши трохи відпочити від виснажливих дебатів, які почали проходити на підвищених тонах, взяв перерву до ранку, скочив в автомобіль і звелів водієві їхати до найближчого ресторану.

Як грім посеред ясного неба писнув смартфон і висвітилося повідомлення з незнайомого номера: «Хочеш вирішити усі питання із Мартином? Чекаю увечері о десятій. Запізнень не люблю, Бет». І нижче була приписана вулиця та будинок, де на мене вже чекали.

Схоже, на сьогодні сюрпризи не закінчилися. Найцікавіше тільки починається. Я не відношуся до тих чоловіків, котрі вірять сумнівним повідомленням, біжать вистрибом по першому дзвінку. Це та сама Бет, з якою у мене було бурхливе минуле? І що в нас може бути спільного через багато років? Чи хтось вміло прикривається нею, знаючи про наші спільні пригоди? Хтось продовжує жартувати і намагається ще більше мене заплутати? Або вважає мене маріонеткою, безвільним одноклітинним організмом, якого так легко залякати? Схоже, автор цього повідомлення не знає, хто я такий, і які наслідки його очікують.

Однак адреса належала підпільному казино, тобто відомому нічному клубу для обраних, яким за неофіційними даними заправляла світська левиця, а заодно коханка того самого Мартина, коронованого підпільного короля міста. І проігнорувати цю пропозицію було просто неможливо. Та й варто для себе перевірити просто із цікавості.

Чим моя скромна персона зацікавила такого поважного чоловіка, який не звик кидати слів на вітер? Я краєм вуха чув, як Мартин прийшов до влади, і на що готовий, щоб втриматися на троні. Він довго вів непримиренні війни із конкурентами, і, нарешті, досяг вершини. Але мене це не обходило, і саме з ним, точніше, із однією з компаній, яка входила до імперії Мартина, я намагався підписати взаємовигідну умову.