Глава 3

Лука

Зовсім незнайома дівчина мала наді мною безкінечну владу, робила зі мною щось неймовірне. Сьогодні сама досконалість танцювала переді мною, а я просто сидів, не в змозі зробити крок у напрямку до неї. Я намагався поворухнути руками, але зміг лише відчути фаланги пальців — настільки вони заніміли. У цю ніч я був повністю у владі чарівної незнайомки.

О, це щось новеньке, проте я не був готовий погратися в таку гру! Хоча, хто мене запитує, адже не я встановлюю правила! Знову сьогодні я поринаю у небезпечну для себе гру, де не зможу диктувати правила, і де ніколи не буду переможцем. Добре, що хоча б мої очі залишаються відкритими, і я можу просто насолоджуватися її неземною красою…

Моя таємнича незнайомка часто змінює наряди, змінює поведінку, але не може змінити одного — спокусливої посмішки на досконалих соковитих вустах, грайливого погляду, що змушує забувати про все на світі. Вона стоїть переді мною, відчуває свою владу наді мною, ніби вираховує, який квест на мене чекає. А я просто чекаю. Бо не можу поворухнутися, лише можу відчувати, як незрозуміле тремтіння проникає до кожної клітини мого тіла. Своїм поглядом вона пускає бісики, які змушують ще більше тріпотіти моє і без того витягнуте в струну тіло.

Отже, сьогодні я не міг навіть поворухнутися. Хоча були ночі, коли я просто сидів, міг навіть простягнути руку, намагаючись дотягнутися до неї, хоча ловив лише повітря. Наелектризоване нею, її бажаннями, її флюїдами — але це було лише повітря. А моя жадана брюнетка тільки посміхалась, зникала на декілька міліметрів від моєї руки, адже просто не бажала, щоб я до неї доторкнувся.

Іноді мені здається, що вона — привид, безтілесна істота з прозорої речовини, яка просто розчиниться під променями вранішнього сонця, зникне в нікуди. Хто ж вона, красуня-незнайомка? Мій черговий здобуток чи недосяжна мрія, до якої потрібно тягнутися, лише виплутавшись із невидимих тенет?

Витончене обличчя з пухкими губами, нафарбованими яскраво-червоною помадою, притягувало погляд. Я не міг навіть кліпнути очима, щоб вона раптово не зникла, не випарувалась від мого зацікавленого погляду. І я продовжував на неї дивитися, милуватися нею, незважаючи на біль в погляді. Неймовірної глибини мигдалевидні сталеві очі з млосною поволокою, опушені довгими віями відтіняли вугільно-чорне волосся, зібране в елегантний вузол на потилиці. Чому я раніше вважав подібну зачіску не привабливою? Спраглими вустами я намагаюсь нівелювати стукіт тисяч голок у горлі, та розумію, що склянку води я зможу випити лише вранці. Та зараз не про те. Так хочу, щоб вона прямо зараз розпустила волосся — я ж знаю вже яке воно — м’яке та пухнасте, трішки звивається за плечі. Звідки у мене ці знання? Чи це всього-на-всього мої фантазії, і я просто хочу зануритися у її волосся і відчути незрівнянний аромат весняної свіжості?

Та чому я зациклився лише на волоссі? Хіба лише розкішними пасмами вона змушує тріпотіти моє серце? Чорний шкіряний костюм тісно обтискав бездоганне тіло, виблискуючи під світлом свічок. Мереживна ажурна маска прикривала обличчя, роблячи очі і губи ще більш виразнішими. Брюнетка на мить зупинилася, ніби розмірковуючи, що робити далі, та я прагнув продовження магічного дійства.

— Продовжуй, — прошепотів я, не відриваючи погляду від ідеальної фігури.

Те, що я сприймав за власне байдуже шепотіння, насправді було схоже на гарчання зголоднілого хижака, котрий побачив жертву і чекає слушної миті, щоб підкрастися ближче. Та раптом я згадав, що не можу навіть поворухнутися, тому лише облизав пересохлі губи. Хоча, мій жест залишився непоміченим, і моя богиня продовжувала свої знущання наді мною. Та чи була ця красуня насправді моєю? І чи зможу я колись це промовити? У цьому я мав великі сумніви…

Так, вона відрізнялася неймовірною гнучкістю та витонченою граційністю. Можливо, вона гімнастка чи циркова артистка. Моя уява продовжувала працювати, поки очі милувалися бездоганністю рухів. Та що це? Я просто сплю і мені верзеться казна-що, та як би хотілося, щоб сон став дійсністю. Я сильніше засіпав руками та ногами, проте невагомі кайдани лише міцніше мене стримували, не даючи підійти до неї впритул.

— Підкорись мені, любий, — промуркотіла незнайомка, нахилившись до мого вуха, лоскочучи шию подихом.

Це вперше вона заговорила зі мною. Від несподіванки мою свідомість ніби пронизав електричний заряд у кілька сотень вольт. Та мені було байдуже. Крізь сонне марево я отримав бажане — почув незрівнянний голос, який я вже й не мріяв колись почути.

Дівчина вміла прекрасно володіти не лише тілом, а й голосом. Слова жебоніли, ніби лісовий струмок, то тихенько бриніли, ніби намагаючись повідомити щось приховане, занадто солодке, то прямісінько огортали оксамитом, зводячи мене з розуму. Так хотілося бодай поцілувати цю дивовижну танцівницю, яку так мріяв зустріти в реальному житті.

Моя красуня змогла подолати бар’єр і наблизитися до мене, хоча я не міг ступити ні кроку. Її тендітні руки в довгих рукавичках ковзнули по моєму тілу, не даючи мені поворухнутися. Потім вона нахилилася і провела пальчиком по моїх губах, мимоволі викликавши мій глибокий видих. Її дотик мене ще більше пронизав, не залишивши жодної часточки на тілі, яка б не відреагувала радістю на цей неймовірний і довгоочікуваний порух. Не стримався від коментаря, хоча навіть у сні захрип від передчуття того, що на нас обох чекає далі.

— Я весь твій, красуне. Хто ти сьогодні? — зумів вичавити з себе, переборюючи пустелю в роті.

— Чорна кішка з гострими кігтиками, мур-р-р… Яка може боляче вкусити, чи подряпати за непослух. Тобі вирішувати, як приборкати неприборкане…

— Як мені до тебе звертатися, дівчинко? — прохрипів я, знайшовши у собі здатність розмовляти.

— Невже тебе це зараз найбільше турбує? Коли я зараз можу робити з тобою все, що завгодно! — промуркотіла незнайомка і підійшла до мене ще ближче.

— Спробуй, кралечко. Я увесь у твоїй владі, — лише зміг прошепотіти, а потім завмер, в очікуванні вистави.