Глава 1

Лука

Лагідною кішкою вона знову пробралася в мої сни. Невже сьогодні вкотре на мене чекає це неймовірне видовище, яке повільно зводить із розуму і  висмоктує життєві сили? Схоже, я знову побачу цей дивний танок, який щоночі демонструє чарівна незнайомка. І я нічого не можу з цим зробити.

У кожному сновидінні дівчина граційно танцює, але суть залишається незмінною — я повільно забуваю хто я, втрачаю себе як особистість. При цьому вона посміхається, ніби намагається щось мені сказати. Іноді навіть кокетливо манить пальчиком.

Невже вона не розуміє, що для мене це найболючіше? Чи вона чекає від мене більшого? Якихось неймовірних вчинків, що зможуть зламати цей бар’єр між нами? Невже вона не усвідомлює, що відбувається зі мною? Чи просто грається, як сита кішечка зі щойно спійманим мишеням?

І я нічого не можу вдіяти. Після пробудження відчуваю себе повністю розбитим і розгубленим. Хто вона: чорна відьма, котра хоче мене знищити, чи світле янголятко, яке просить про допомогу? Несподівано з’являється і так само розчиняється у сонному мареві. Завжди вранці. Коли я вже майже долаю той невидимий бар’єр, котрим вона відсторонюється від мене, вона йде. Завжди перед зникненням вона дарує мені найчарівнішу посмішку і розчиняється у тумані. Тільки скажи, що тобі потрібно, чарівна незнайомко, і я спробую тобі допомогти. Але вона нічого не говорить…

Чому я постійно опиняюсь віч-на-віч із бездоганною брюнеткою, якої навіть не знаю? Навіть не здогадуюсь, хто вона. І як потрапила в мої сни? І чому саме одна і та ж дівчина переслідує мене в кожному сні, кличе мене, поселивши в моєму серці тривогу?

Хто вона — витвір моєї підсвідомості чи фатум, що переслідуватиме мене все життя? Хто ти, красуне, — нагорода чи прокляття? Покарання за гріхи чи подарунок, який чекає мене в майбутньому? Із якою метою ти постійно переслідуєш мене? Прагнеш довести мене до божевілля? Що ж, мушу зізнатися, — чекати тобі недовго — я вже майже на межі. І тобі вже залишилось небагато — скоро моя душа повністю опиниться в твоїй владі.

Навіть не знаю, якими словами описати цю нічну пригоду, яка щоночі переслідує мене. Бо для мене занурення в сон перетворилося в щемливий страх, коли не знаю, де опинюся, нічого не можу зробити, а лише просто спостерігаю за перебігом подій як звичайний глядач. Я ніби учасник подій, але завжди залишаюсь стороннім наглядачем. 

Іноді мені просто не хочеться засинати, адже не знаю, що сьогодні очікує на мене. Я хочу втекти від тебе, навіть намагався доводити себе до фізичного виснаження, до нестями працювати, лише б мати змогу заснути без сновидінь — та ти продовжуєш з’являтися поряд і кличеш мене. Ти маєш наді мною владу, якої не мав ніхто.

І так щоночі — у якому б стані я не засинав, я знову опиняюсь поряд із таємничою брюнеткою, яка знаходиться від мене на відстані простягнутої руки. Але не можу дотягнутися, і просто змушений терпіти в черговий раз недоступне у реальному житті видовище. Чому я повинен брати участь у цій виставі, яка висмоктує всі сили, залишаючи лише біль? Жахливий фізичний біль, який переслідує мене, змушує засумніватися у собі. Зараз я перетворився на простого статиста, котрий лише спостерігає за танцем і відчуває себе безпорадним, як ніколи досі.

Часто зранку я опинявся на підлозі, міцно обплутаний простирадлом, повністю мокрий від поту. Я прокидаюсь повністю нервово виснажений, і тривалий час не можу зрозуміти — де я і що зі мною відбувається?

У такі хвилини я не хочу, щоб хтось бачив мій душевний та фізичний стан, та не почав з мене насміхатися. Чому це трапляється зі мною знову та знову? У мене вистачає лише сил дійти до кухні та випити пару склянок води. Я обливаю обличчя холодною водою, щоб хоч якось прийти до тями. Потім дивлюся у дзеркало і бачу привабливого виснаженого чоловіка з «мішками» під очима, який не розуміє, чому знову прокинувся на підлозі.

Я навіть замовив собі велетенське ліжко, але воно не вирішило моїх проблем. У даному випадку розмір ліжка не має значення — щоранку я продовжую прокидатися від звуку падіння мого натренованого тіла об підлогу, і вкотре обличчя чарівної незнайомки зникає поступово, лише подарувавши наостанок посмішку.

Незнайомка зі снів мабуть не знає про мої страждання, адже продовжує приходити щоночі, шматуючи моє тіло і почуття, ніби демонструє свою владу наді мною. Доводить просто до божевілля, бо я не можу впливати на ситуацію, не можу просто торкнутися до неї, не можу обійняти і втішити її. Не можу просто нічого…

Кому потрібно так наді мною знущатися? Хто хоче так покарати мене? Мене, чоловіка, котрий звик досягати бажаного за допомогою харизми чи грошей? У житті я осягнув одну істину — кожна річ і послуга має своє ціну. Так, я звик часто міняти дівчат, не задумуючись над їхніми почуттями. Але мені на їхні благання залишитися і почати все спочатку було начхати. Як часто я прокидався в обіймах незнайомки, не знаючи навіть її імені, та мені це було не потрібно. Я мовчки виплутувався з обіймів, залишав немаленьку суму грошей на столику і виходив геть. І бажав, щоб ця особа навіки зникла з мого життя.

Іноді я просто дивувався, тобто зацікавлено спостерігав, на якій стадії моїх домагань упаде чергова незламна фортеця. Дивився і любив споглядати за очима моєї потенційної жертви, коли хрусткі зелені папірці ховалися у її тоненьких наманікюрених пальчиках.

Я наперед знав, якої довжини і якого кольору мають бути троянди, щоб дівчина, яка сьогодні полонила моє серце, нарешті розтанула, і забажала познайомитися зі мною ближче. Якщо це не допомагало, то справу вирішувала розкішна шубка із пухнастої тваринки або ювелірна прикраса.

Проте щось змінилося. Сьогодні на мене знову чекає це незабутнє видовище, яке в останні ночі приносить лише фізичний біль і страждання. Видовище, у якому я просто глядач, котрий придбав найдорожчий квиток у першому ряду, хоча ні — навіть ближче, майже біля сцени, але не може просто піднятися до акторів. Хіба може таке бути? Просто так, без жодної магії, мій сон повторюється, ніби хтось постійно вмикає один і той же кліп. Невже таке можливо? І я в черговий раз, кожну ніч, не встигнувши заплющити очі, опиняюсь поряд із найпрекраснішим створінням, яке доводить мене до божевілля. Я постійно опиняюсь у ситуації, коли не можу просто перетнути межу і доторкнутися до неї.