38. Я. Провалля.

— Нам треба поговорити. Серйозно, — з першої хвилини, щойно ми обійнялись і я передав їй в руки букет, заявляє принцеса.

— Шосте чуття працює? Так, мила моя, я випив. Ти права. Але я не проховує вже це. Я щирий з тобою, — усміхаюся їй відверто й сідаю на лавку в тіні зеленого каштану, клонів якого в сквері з фонтаном ще купу.

— Так, ми домовлялися бути чесними. Молодець, що не брешеш цього разу. Але... — обличчя Юлі сьогодні ніяк не стає ангельским, зберігаючи в собі риси набундюченності та тривоги.

— Щось сталося? — злякався і я.

— Так. Ми не можемо бути разом.

— Ти знов за своє? Ти знущаєшся з мене, чи жартуєш, моя ніжно крутихвістко? — намагаюся зберігати спокій, а не бити у дзвони передчасно.

Та судячи з Юльчиного виразу обличчі і знаючи, що дівчина не вміє прикидатися і акторкою їй не бути — розумію, що справи кепські. Моя кохана дівчина, яка лишається моїм незмінним джерелом радості та втіхи, збирається мене кинути.

— Ти знову пив. Це мене не влаштовує.

— Ти хочеш, аби я не пив? Юлю, я ж знаю свій ліміт. Я не багато. Навіть для водіння за кермом існує певний проміжок дозволеного рівня проміле алкоголю в крові. Тобто, завжди дозволяється мінімум спирту. Погано лиш тоді, коли його надмірна кількість, — хочу гарно висловити та донести свою думку до коханої. Та чи вдасться?

— Для мене це табу. І якщо ти зі мною — ти не повинен вживати напої, які містять спирт.

— Люба моя, але я не ти. Я інший. І у мене своя думка на цей рахунок і свої смаки. Я п'ю, бо мені подобається. Але був певний час мого життя, коли я не пив на протязі тривалого часу, наприклад півроку ні краплі. Але розумієш, зараз я не можу так. Коли я п'ю — я розвантажую свою нервову систему, ловлю нірвану. Це мій вид заспокійливого, — активно жестикулюю, підбираючи аргументи. — Знаєш, хтось обирає випити заспокійливі пігулки, хтось займається спортом, хтось поринає з головою в роботу. У кожного свій персональний метод релаксації. Це як для тебе поплакати.

Гаплик. Здається останнє порівняння недорочне. Моя дівчинка насупилася ще більше. Біда насувається. Чекаємо біди.

— Ось, як ти думаєш. А я гадаю, що ти вбиваєш себе. Організм від інтоксикації шаленіє і смикається, але тобі, як бачу, подобається такий вид самогубства? — чи то сарказм виливається з неї, чи то жовча. Хоча — хто б казав! Чи не їй жити не хотілось після невдалого досвіду відносин з протилежною статтю?

— Чому ти вбачаєш в цьому методі заспокоєння щось погане? Чому одразу "вбиваєш"?

— Бо нічим хорошим не закінчується цей шлях. Ти або помреш, раніше свого відведенного часу, як мій батько чи мій дідусь, якого пережила на двадцять років бабуся, або ми почнемо сваритися і нас чекає, рано чи пізно розлучення, як сталося у моєї мами з вітчимом чи у Мілани з Максом.

— Мілана з Максом розлучилися? — дивуюся останній інформації, навмисне ігноруючи все інше. Дратує її упередженність щодо моїх розваг.

— Майже. На стадії конфліктів.

— Ну майже, як і в нас. Але в нас сварки почалися ще до стосунків. Еге ж? — підморгую зухвало своїй дівчині, якій ніколи не вгодиш, або вона нарешті припинила вигадувати чортибатькащо на порожньому місці.

— І який з цього висновок? Не треба було нічого починати? Ми не створені один для одної? — раптово заявляє не те, що я хотів і про що думав. З оптимізмом вона не знайома.

— Юляшо, ну чом ти завжди така категорична? Я маю на увазі, що нам потрібно навпаки над цим працювати. Йти на компроміси, наприклад. Я хочу бути з тобою! Я буду з тобою, щоб ти не казала і ніщо не завадить нам бути разом, ніхто ні від кого не піде, — відчайдушно завертаю, намагаючись бути максимально лояльним та щирим зі своєю коханою. — Просто зрозумій. В мене проблеми. Дуже багато проблем і я заплутався. Випивши краплю чогось міцного мені стає морально краще, — кажу правду, не залишивши спроби бути почутим. Раптом вдасться? Щоправда, якщо людина не хоче тебе вислухати — вона не почує жодного твого слова, а все сприйматиме по-своєму. 

— І що? Це має бути причиною для того, аби пити сумнівні напої?

— Випиваю, щоб розвантажити нервову систему, подумати і знайти потім рішення на тверезу голову. І якщо що — це трапляється рідко, а не щодня, — зауваживши, дратуюсь. Вона зовсім не хочу зрозуміти мене.

— І що ж в тебе за проблеми? Я?

Оце так небезпечний зігзіг сюжету! Вона примушує мене вийти на шлях конфлікту? Хоча... Вона завжди так робила. Що тут дивно. Ніколи з цією зеленоокою не було просто. Завжди все ускладнює, з першої нашої зустрічі.

— Якщо скажу, ти всеодно не зрозумієш. Довго пояснювати, — відказую стримано, не бажаючи вдаватися в подробиці.

Що їй сказати? Те, що довелося змінювати роботу і тепер мені затримують зарплатню, а це стало причиною, щоб знайти другу роботу, що ускладнило мою творчу кар'єру в рок-гурті, яка майже не приносить прибутку? Вона ж про це знає лиш поверхнево і не думає, що я не маю часу інколи навіть поїсти. Зате до неї на побачення завжди повинен встигати.

Чи, може, їй розповісти про Лева і які труднощі виникли з позбавленням материнських прав Нелі? Чи про те, що я кожного дня з батьками сварюся тепер через це? Виявилось, що мама не надто рада онукам. Не онуків вона хотіла, вочевидь, а окунів... Чи може про те, як насилу завіз батьків в місто і вони жили тиждень зі мною, вигрібаючи моє парубоче кубелечко та лаючи мене злим і гучним словом за мій стиль життя і те, що став батьком-одинаком — про це їй розказати?.. Втім, сам винен — знаю. На п'яну голову зробив дитину, а тепер й маю результати необдуманих вчинків.

— Якщо довго пояснювати, а в тебе немає часу — то все ясно. В тебе за останні тижні взагалі на мене немає часу. Зате на алкоголь є, — перекручує все на свій лад фарбована панна. — Але разом з цим напрошується питання. Тобі взагалі потрібні ці стосунки? Мені здається, що ні.

— Та невже?! — ошалашений, вигукую. — З чого такі висновки?

— З того, що ти завжди робиш по-своєму. Я тебе попереджала, що якщо ти питимеш — я з тобою не залишусь.