Переляк

У нас доволі обережна донька. Як не дивно, не боялася вона лише жучків. Однак список того, що могло її налякати, був досить вражаючим: нове місце і люди, гучні звуки, тварини в зоопарку, великі комахи, ящірки, басейн та інше.

Багато страхів дитина просто переростає, і тут зовсім не потрібно робити трагедію. Потрібно завжди пам'ятати, що діти – великі консерватори. А в період із 2 до 3 років це проявляється особливо сильно. Нове досить часто зустрічається ними в багнети або просто лякає.

У будь-якому випадку фрази на кшталт «не бійся» або «поглянь, всі дітки грають, а ти боїшся» звучать непереконливо і більше можуть увігнати в поганий настрій.

Що ми робили:

1. Спробувати наступного разу.

Часто достатньо прийти на такі страшні гойдалки через час: за інших обставин або, коли дитина ще трохи підросте і змінить свою думку. Тварини із зоопарку через півроку можуть вже не вселяти такий страх, особливо, якщо вдома продовжити знайомство з ними у книжках чи мультиках.

2. Піднести в іншому світлі.

Якось моя дочка сильно злякалася ящірки, яка забігла до нас на ділянку. Тоді я знімала цю ящірку на телефон. Згодом дочка з цікавістю дивилася це відео, і ми пропрацювали ситуацію в спокійній обстановці. Тепер дочка ящірок сприймає нормально.

Також можна вчинити і з іншими страхами. Як варіант: зменшити об'єкт страху (купити іграшку того, чого дитина боїться або зробити макет самостійно).

Наприклад, ми купили дочці набір дитячих кухонних приладів, які світяться і дзижчать, так як вона боялася звуку блендера, міксера та іншої техніки. Спочатку вона звикла до цих звуків від зменшених копій, а згодом поступово перестала боятися і справжньої кухонної техніки.

На звук удару молотка вона перестала реагувати, коли я зробила їй своєрідний молоток із конструктора, і вона їм постукала самостійно.

3. Підготувати заздалегідь.

Наприклад, візит до лікаря можна обговорити вдома. Детально у вигляді алгоритму розповісти, що лікар робитиме, погратися в «Лікарню» і почитати «Айболіта». Тоді дитина вже буде морально підготовлена.

4. Психологічні казки.

Можна розповідати історії про те, як хлопчик чи дівчинка, схожі за описом на Вашу дитину, боялися чогось (що боїться і Ваша дитина), але цей предмет чи тварина виявився зовсім не страшним, а корисним і добрим, і зрештою вони потоваришували. 

5. Не тиснути.

Словами про те, що Діма та Маша не бояться, а ти ревеш, можна добряче опустити дитині самооцінку, але аж ніяк не підбадьорити.

А якщо ще силою посадити на злощасну гойдалку, «щоб зрозумів, що нічого страшного тут немає» або кинути дитину у воду, «щоб навчився плавати», то, швидше за все, Ви вручаєте дитині квиток на майбутні сеанси психотерапії.

6. Похвала та призи.

Тут усе зрозуміло. Якщо дитині довелося виявити сміливість, стійко пережити неприємні процедури чи щось подібне, ми обов'язково даруємо дочці подарунок. Або хоча б вручаємо їй щось смачненьке.

7. Наслідки.

Якщо ваша дитина сильно злякалася, і ви помітили зміни в її поведінці, необхідно терміново переглянути ваш стиль життя хоча б на тиждень, а краще місяць. Звичайно, коли ситуація зовсім критична (наприклад, якщо дитина почала заїкатися або не спати ночами), то тут необхідна консультація лікарів.

Наша дочка кілька разів сильно лякалася, і після цього у неї починався нав’язливий стогін під час видиху. Інших особливих наслідків не було, тому ми прибирали цей симптом лише зміною способу життя протягом місяця. Ми повністю виключали телевізор та гаджети. Ігри були переважно спокійні: ми збирали пазли, малювали, ліпили з пластиліну, по-різному грали з водою. Також дочка плавала у басейні та багато гуляла. До того ж ми стали їй вказувати на ці стогнання і показувати, як дихати правильно, дихаючи з нею в унісон. Поступово це минуло.

У багатьох випадках батьки самі знають, як допомогти своїй дитині, тому просто довіртеся своєму чуттю.