Істерики

Ох цей фонтан емоцій! Іноді здається, що все перед очима стає червоним від цих лементів. У всіх в окрузі закладає вуха, голова паморочиться, хочеться просто втекти і зачекати на кінець бурі. Але, на жаль, неможливо, так як ви – батьки, і ваше завдання – допомогти дитині впоратися із ситуацією.

Основний момент, який допомагає тримати себе в руках - це розуміння, що дитина не вміє контролювати свої емоції і, відповідно, істерику теж.

Звісно, ​​головне не допускати явне маніпулювання батьками. Але тут все зрозуміло: якщо не дали цукерку і почалося гучне ревіння, то тут на обличчя явна перевірка на слабкість. Хоча і тут моя думка така: проговорити, чому її не можна в цю хвилину, і коли буде можна. Основне - це не доводити до точки кипіння, тоді слова не будуть мати жодного сенсу.

Буває, що потрібно піти на поступки. Наприклад, у випадку з цукеркою можете домовитись: половинку до обіду та половинку після. Так Ви розвиваєте у дитини дуже важливу навичку - пошук компромісу.

Якщо Ви не можете дати або дозволити щось в даний момент або взагалі, і це понесе за собою розпал пристрастей, відразу обдумайте, що запропонувати після сполучника «натомість».

Наприклад, «машинки не можна катати по столу, зате ми можемо побудувати для них велику гірку», «ми не можемо залишатися на вулиці, зате вдома на нас чекає твій ведмедик, і він буде радий твоєму поверненню», «зараз цукерку не можна, зате після їжі ти сам вибереш будь-яку цукерку чи печиво».

Також можна запропонувати записати «хотілку» у своєрідний список покупок/справ на майбутнє. Якось моїй дочці захотілося купити лійку серед ночі у лютому місяці. Мої пояснення щодо того, що вже ніч, та й лійка потрібна влітку, не приймалися. Тому ми взяли телефон і в нотатках написали список, до якого швидко додавалися й інші побажання:

1. Лійка
2. Вертушка
3. Відерко.

Дочка зрозуміла, що до її запитів поставилися серйозно і задоволена пішла спати.

Під час прояву дитиною емоцій обов`язково треба розшифровувати їх їй, інакше вона може «варитися» в них довго, не розуміючи, що з нею відбувається. Це називається "контейнуванням".

Наприклад, «ти засмучений, бо тобі заборонили з'їхати з тієї великої гірки. Тобі прикро, тому що іншим діткам можна, а тобі не можна. Справа в тому, що вона для старших діток. Зате ми зараз підемо на гойдалку і весело проведемо час».

Моя дочка, коли її питали, чому вона плаче, відповідала: «Тому що плачу». Висновок очевидний - вона мало розуміла, які емоції її долають. Проте після фрази «Ти засмучена», вона продовжувала «Так, тому що тато не дав пограти у планшет». 

Можна звертати увагу на емоції героїв мультфільмів та пояснювати їх дитині, а також у книжках вказувати на злість, образу, радість та інше. У нас була книга, в якій були намальовані різні мордочки з емоціями. Іноді я брала її і питала у дочки, що вона відчуває зараз, допомагаючи їй підібрати потрібну картинку.

Необхідно навчити дитину перетворювати в слова те, що в першу чергу проявляється у дитини в емоціях. Адже вони беруться не без причини, тому її необхідно виявити та вирішити, але комунікація поки що дуже страждає. Наприклад, дитині може не подобатися чиясь поведінка, тоді можна запропонувати їй говорити «не роби так!». Або раптовий плач виникає через гостре бажання чогось. Тоді необхідно вказати дитині, що буде краще, якщо вона говоритиме, що хоче, а не просто буде починати плакати. Коли дитина входить у діалог, істерика навряд чи досягне апогею.

Навичка активного слухання є дуже важливою. Це, коли ти не ставиш запитання, а передбачаєш відповідь у ствердній формі і чекаєш на підтвердження чи спростування дитиною цього твердження.

Наприклад, «ти плачеш, тому що тобі боляче» – «угу» – «тебе штовхнули» – «ні» – «ти спіткнувся» – «так, і вдарився». Нерідко після цього дитина припиняє плакати, так як його зрозуміли та вирішать його проблему.

Якщо дитина-таки розійшлася та істерика вже нагрянула у всій своїй красі, то у нас з чоловіком було кілька варіантів:

1. Спробувати різко відволікти;
2. Обійняти та співпереживати;
3. Іноді нам допомагало знімати на телефон. 

Дівчатка, навіть маленькі, не люблять виставляти себе в поганому світлі (як це так влаштовано?) і бачачи, що Ви знімаєте відео, можуть різко припинити концерт. До того ж, пізніше Ви можете разом подивитися це відео та обговорити, що така поведінка залишає бажати кращого;

4. Ігнорувати. 

Якимось дітям у певній ситуації просто треба виплеснути весь негатив. Тоді потрібно дати почуттям дитини волю і почекати, поки він «охолоне», контролюючи, щоб він не завдав собі каліцтва у пориві обурення.

Але основний момент після кожної істерики – це спокійна розмова.