30 ЕПІЛОГ

Сабріна 

- Хвилюєшся? 

- Трохи. Все ж таки писати тексти для газет, а інше - говорити в камеру. 

- З твоїм досвідом ти взагалі не маєш чогось боятися.

- Так, мабуть, так і є. Дякую Вам за підтримку, для мене це дуже важливо!

- В тебе все вийде! - Ярослав Вікторович відійшов від мене, залишивши з оператором. 

Ми знімали репортаж про ДТП з участю депутата міської ради. Це був мій перший проект у ролі журналіста на телебаченні, через який я хвилювалася наче божевільна. Та досвід дійсно допомагає мені справитися зі страхом. 

Після тієї раптової розмови про шлюб, яку я й всерйоз не сприймала, Рома в той же день купив обручку та величезний букет. Він все ж не жартував, та й зробив пропозицію. Я лише сміялася поки не зрозуміла, що він серйозно хочу одружитися. Ми подали заяву і за місяць в нас було весілля - маленьке, лише для нас. Чомусь я не хотіла пишного свята, купи гостей - тільки ми й наше кохання. Все відбулося швидко і я рада цьому. Звичайно ми вислухали від наших рідних багато скарг, довелося пообіцяли зробити невеличке свято. 

Ще мені було дуже приємно, що Рома нарешті почав спілкуватися з батьком. Той, сказав, що винен перед сином і тепер хоче відновити відносини. Потім почав вмовляти мене працювати в його компанії, бо як виявилося, він багато дізнався про мою діяльність та жагу до справедливості і зрозумів, що таких журналістів обов'язково треба мати в своїй команді. Поговоривши з Ромою, ми вирішили, що це гарна ідея - я змогу повернутися до журналістики й не буду займатися тим, в чому нічого не тямлю.

- Я зрозумів, що ти зробив правильний вибір, коли ця дівчина попросилась працювати в полях, а не в гарній студії. 

- Батько, я знаю що вона найкраща. 

- Досить вже мене хвалити, бо я почну зазначатися. 

- Сабріно, ти мене здивувала - так впевнено увійти в новий напрямок. Я пишаюсь, що ти моя невістка.

- Ярослав Вікторович для мене честь, працювати тут.

Так, свекор мене багато хвалить. Каже, що нарешті в нього в сім'ї з'явилася знаюча людина. Виявилося, що він й сам починав, як журналіст і йому було важливо, щоб його діти розділяли з ним погляди. Так жоден з синів не горів справою, як він. Й тоді з'явилася я - непосидюча, яка лізе зі своєю думкою і бореться за справедливість. 

- Ти знаєш, що також мені сподобався, коли ми вперше побачилися. Мені здавалося, що ти найнеприємніший тип й занадто гарний для такого характеру.

- Я знав, що ти закохалася в мене з першого погляду!

- Ні! Я не закохувалася - ти був нестерпним! Просто на тебе було приємно дивитися. - ми як завжди у вихідні, лежали в ліжку та згадували, якісь милі моменти наших стосунків. 

- Так, я гарний.

- Та не скромний. Як гадаєш, на кого будуть схожі наші діти?

- Я б хотів, що б на тебе. В них будуть твої очі, посмішка, але мій характер - приємний і м'який. 

- Ха-ха-ха, ти здається переплутав себе з кимось. 

- Добре буде, якщо почуття гумору в них буде твоє. 

- Мені все одно на кого вони будуть схожі, головне, щоб були здоровими й щасливими. 

- Ти вже, як моя мама кажеш. 

- Так це ж правда. І до речі, коли ми будемо планувати дітей? - Рома повернувся до мене й подивився з надією.

- Я тільки влаштувалася на роботу, які діти?

- Маленькі такі, звичайні діти. Робота ніколи не закінчиться, а сім'я має рости. 

- Коли прийде час, в нас обов'язково буде дитина. 

- Або дві... Чи три...

- Не поспішай, на все свій час.

- Так, звичайно. Я буду чекати, коли ти погодишся. Але не довго!

- Добре, дякую тобі. - я цьомнула чоловіка, з впевненістю, що найкраще попереду. 

Чекати залишилося не довго, лише сім місяців й в нас з'явиться малюк. Я поки що думаю, як розповісти цю новину Ромі - хочеться приготувати щось миле на згадку, але впевнена, що він зрадіє більше ніж я. 

З радістю повідомляю, що ця історія завершена. Нас вас чекає нова, цікава й місцями захоплююча історія! Переходьте до останнього твору: "Світло в його темряві". Це не про ніжність і легку долю, але сподіваюсь Вам сподобається. Книга 18+