РОЗДІЛ 29

Сабріна

Я переступила через себе, свою гордість та гідність, й не жалкую про це. Було соромно згадувати, які речі я писала Ромі, та мабуть, його впевненість переконала мене піддатися почуттям. В мене ніколи не було нормальних стосунків, в яких мене поважали б, або цікавились моєю думкою чи смаками. Тому його бажання пізнати мене з різних сторін не могло не спрацювати. Цього разу я обрала піддатися, а не боротися за щось неіснуюче. Й будемо відвертими - я самотня, молода жінка і перспектива мати секс з тими, хто знає про мої таємні бажання й не насміхається з цього - була дуже приваблива. Так, я злилась на чоловіка, але він повністю спокутува свою вину цієї ночі. 

- Що сьогодні будемо робити? - ми все ще лежали в ліжку й я нікуди не хотіла поспішати.

- А ми можемо нічого не робити та просто залишитися в ліжку?

- Чому ні? Звичайно. - Рома потягнувся до мене за поцілунком. Обожнюю ці маленькі жести. - Ми взагалі можемо нікуди не виходити до понеділка.

- Було б чудово, та в мене ще є справи. 

- Які? Я можу тобі допомогти. 

- Обіцяла мамі, що заїду до неї на вихідних. Вона хотіла, про щось поговорити.

- Давай разом до неї поїдемо? Саме познайомимося.

- Тільки не це!

- Чому? 

- Бо моя мама дещо специфічна і я не готова вас знайомити. 

- Я зможу це пережити.

- А я - ні. Повір, краще не поспішати. 

- Але я хочу. 

- Ох... Сподіваюсь, вона не збирається мене в черговий раз свати до когось.

- Тобто? 

- Потім якось тобі розповім. 

Цей чоловік стоїть на своєму, наче скеля. Хіба я можу йому протистояти? Та я дійсно давно не була в мами і провідати її було гарно ідеєю. Ми швидко зібралися, не дивлячись на приємну лінь. Хотілося, щоб все ж таки перша зустріч мами й Романа пройшла добре. 

- Сабріно, що ж ти без попередження? Я б щось приготувала до твого приїзду. Ще й гостя привела, а я не підготувалася.

- Мам, все добре?

- Та наче так, а що?

- Ти якось дивно поводишся. 

- Що за дурниці, не вигадуй. Краще скажи, хто це з тобою прийшов. - така спокійна і мила жінка, наче й не моя мама. 

- Мене звуть Роман, ми з вашою донькою зустрічаємося. 

- Та невже? Яка гарна новина. Сабріно, ти нарешті знайшла собі гарного чоловіка. 

- Мам... 

- А що? Кажу, як є. В тебе постійно були якісь дивні хлопці. А зараз зовсім інша справа. - ще ніколи мама не хвалила мій вибір. Дуже дивно! - Давайте хоч чаю вип'ємо, зараз пиріг якийсь швиденько зроблю. - саме відчинилися вхідні двері.

- Мариночко, я вдома. 

- Мам, це хто?

- Зараз всі й познайомимося. Сергій, йди я тебе з донькою познайомлю. 

- Сергій?

Виявилося, що в мами з'явився чоловік, але вона тримала це в секреті. Чому не розумію. Вона ніколи не заводила стосунків після розлучення. Мені здавалося, що мама ненавиділа всіх чоловіків після батька. А виявилось, ніхто не знав до неї підходу. І ось вони вже місяць, як живуть разом. Сергій купив квартиру поруч з нашою, так вони й познайомилися. Мені здається я за неї рада, більше ніж вона сама. Я любила свою маму, та її постійне бажання вчити мене життю - трохи дратувало. Мені варто було замислитися, чому останній місяць я не отримувала ніяких порад.

- Слухаю.

- Сабі, вибач, але я зовсім забула тебе попередити. 

- Про що? 

- Натела повертається за два дні додому. В мене вилетіло з голови, що потрібно було тебе попередити. 

- Аааа... Добре.

- Вибач, я розумію, що тобі потрібно зібрати речі й житло нове знайти. Тому я з радістю поселю тебе в себе, доки ми тобі не знайдемо нову квартиру. Тим паче я зараз не часто буваю вдома, майже весь час у Стаса.

- Дякую. Мабуть, сьогодні почну збиратися.

- Ще раз вибач. 

- Все гаразд, що ти! Ти й так мені допомогла. - я поклала слухавку й трохи засмутилася. Здається я вже звикла до цього місця й Рома поруч. 

- Хто дзвонив. Чому ти засмутилася?

- Ніно.

- Щось сталося? 

- Натела повертається. Я маю з'їхати. 

- Чудово! Чого засмучуватися?

- Ти зараз жартуєш? 

- Ні, серйозно. Навпаки радий - можемо тепер жити разом. 

- Як разом?

- Ну звичайно, як всі нормальні пари. Перенесемо всі твої речі в мою квартиру. Я бачу в цьому лише плюси. 

- Нам ще рано жити разом! 

- Для кого рано? Тобі подобається бути поруч? Прокидатися в одному ліжку, снідати разом?

- Звичайно, я хочу бути поруч, якомога більше. 

- Ось і вирішили все! Давай збирати речі. 

- А якщо в нас не вийде? 

- Зараз одружимося, народимо дітей, а потім подивимось як піде.

- Тобто? Ми з тобою два дні зустрічаємося, яке одруження і діти. 

- Звичайне одруження. Я б хотів, щоб ти стала моєю дружиною. Чому б ні. 

- Аааа... Що? 

- Давай одружимося? Сабріно, виходь за мене заміж...

- Ром... Я... Це пропозиція?

- Вибач, це напевно виглядає дивно. Але було б чудово, якби ти погодилась. - чоловік підійшов до мене, обійняв, а я була в шоці від цієї ситуації. - Ти мабуть, як і всі хочеш яскравої пропозиції, з квітами й обручкою і я повністю згоден, що саме так все має бути. Та зараз так сильно захотів тобі це сказати!

- Мені ніколи не робили пропозиції, я навіть не знаю як це - відчувати себе потрібною. 

- Кохана, ти все, що мені потрібно! І я хочу бачити тебе кожного дня й знати, що ти моя. - Рома почав ніжно цілувати мене, це було приємно та зігрівало мою душу. Мене можна вразити звичайними словами й байдуже на все інше.