РОЗДІЛ 28

Роман

Дурень! Який я дурень! Я знав, що станеться саме так. Як тепер повернути все на свої місця? Мені так сподобалося вважати Сабріну своєю, що я зовсім забув про все на світі. Звичайно потрібно було спочатку розказати, що я знаю - чесно зізнатися. А вийшло ну зовсім паршиво. Я так захопився поцілунками, що почав говорити зайве. Дівчина просто втекла й навіть не захотіла вислухати мене - це й не дивно. Та я не збираюся залишити це, як є. Має бути якийсь спосіб переконати Сабріну, що я не мав якихось злих намірів.

Мої спроби поговорити були марними. Дівчина відключила телефон і дзвінок на дверях. А стояти під квартирою і розмовляти зі стіною не було сенсу. Сьогодні я нічого вже не зроблю, а завтра у будь-який спосіб поговорю з дівчиною.

Можна вважати везінням, те що Сабріна живе в квартирі Натели. Це має допомогти в реалізації мого задуму.

- То ти мені допоможеш? 

- Не впевнена, що маю це робити. Сабріна мені ще нічого не розповіла, але я вже на тебе зла. І чому чоловіки так ускладнюють нам життя? 

- Не правда, ми вас кохаємо. - на задньому фоні чутно голос Стаса. 

- Ніно, будь ласка, мені потрібна твоя допомога. 

- Ти образив мою подругу, який сенс тобі допомагати?

- Я хочу все виправити. Обіцяю, що зроблю все можливе, щоб вона мене вибачила. 

- Ох... Гаразд, приїжджай до мене. 

В кондитерській біля нашого будинку, я взяв всі види еклерів, які в них були і сподівався хоч на маленьке диво.

- Сабріно відчини будь ласка, я знаю, що ти вдома. - у відповідь лише тиша. - Сабріно... Я звідси не піду просто так. Ти маєш мене вислухати й краще, якщо ти відкриєш двері і ми нормально поговоримо. Якщо ти не відчинеш, я все рівно зайду в середину. Бо ти не залишаєш мені іншого виходу. 

Я буду молитися на Ніно за її допомогу! Я вставив ключ в замок і прокрутив його один раз. За дверима почувся шум. Зрозуміло, що потрібно терміново відкривати двері, доки Сабріна чимось їх не заблокувала. 

- Я казав, що не піду просто так. Це тобі доречі.  - я протягув коробку з випічкою. - Ти казала в тебе є кава? 

- Якого біса? Звідки в тебе ключі? Я зараз викличу поліцію.

- Сабріно, давай спокійно поговоримо.

- Поговоримо? Ти з глузду з'їхав? Йди з моєї квартири! Що в тебе в голові взагалі? Пішов геть!

- Я не піду, поки ми не поговоримо.

- Я дзвоню в поліцію  - і вона здається не жартує! Дістала телефон і починає набирати номер. Не знайшовши кращого рішення - я вихопив з її рук телефон і поклав до себе в карман. - Що ти...

- Послухай мене...

- Навіть не подумаю! Геть звідси! - дівчина починає кидатися в мене речами, які тільки трапляють їй під руку. Взуття, вішалки, журнали, пляшка з водою, сумочка й навіть посуд - все це летіло в мене. Пощастило, що Сабріна не часто влучала.

- Припини будь ласка, мені важко з тобою розмовляти, коли в мою сторону летить все підряд!

- Не хочу! 

- Я вимушений це припинити! - розуміючи, що благанням нічого не добитися й не дивлячись на реакцію дівчина схопив її за руки і перекрутив так, щоб вона стала до мене спиною обіймаючи себе. 

- Відпусти! 

- Зараз ти мене вислухаєш, зрозумієш, що нічого страшного не відбулося, а потім ми с тобою сядемо й поп'ємо чай. 

- Не збираюся нічого розуміти. 

- Значить я не відпущу тебе.

- Ти мені брехав й насміхався. Я не хочу мати нічого спільного з тобою.

- Це ніколи не було жартом. Сабріно, зрозумій мене будь ласка. - дівчина наче затихла в моїх руках, я розцінив це, як дозвіл говорити. - Я побачив тебе вперше і ти мені сподобалась. Але ти була завжди такою злою на мене. А коли я почав спілкуватися з Незнайомкою, то почав відчувати прив'язаність і інтерес до невідомої дівчини. І коли я зрозумів, що ти і є Незнайомка, то не знав, що робити. Розказати тобі, коли ти мене ненавиділа - здавалося поганою ідеєю. Я вирішив почекати якийсь час, доки не вирішу як вчинити. А потім ти відкривалася все більше і більше, мені подобалося проводиться з тобою час та й з Незнайомкою ми зближалися. Розумію, що вчинив, як мудак. Так я винен в цьому. Але я боявся, що це зруйнує те мале, що в нас з'являлося. - Сабріна розслабилася, я вже не тримав її так сильно. Це було помилкою! Звичайно вона вирвалась і дала мені ляпаса. 

- Ти підлий брехун! Нічого не хочу чути.

- Добре - більше ніяких розмов! - я буквально накинувся на дівчину, притиснув до стіни і накрив її вуста своїми. Можливо Сабріна й хотіла показати свою відразу і протест, та після декількох спроб її поцілувати - вона відповіла... 

Я забув, чого взагалі тут опинився і що намагався пояснити. Важко було згадати, коли вже був у вирі пристрасті. 

- Я хочу тебе! 

- Що? - я відкрив очі та уважно подивився на дівчину, щоб впевнитися, що це мені не почулося. 

- Ти чув!

- Впевнена? 

- Як ніколи. 

- Сабріно... Ти неймовірна! 

Секс після сварки - це найкраще, що може бути. І я не збираюся відмовляти в цьому дівчині.