РОЗДІЛ 25

Сабріна 

- А чому ти працюєш в звичайному журналі, коли твій батька власник медіахолдингу? 

- Бо так набагато простіше жити. Я змінив прізвище відразу після повноліття. Все моє життя за мене обирали. З ким дружити, де навчатися, з ким зустрічатися й ніколи не питали моєї думки. Це сімейний бізнес, батько вкладає всі сили в нього і хоче, щоб сім'я також це робила. І якщо мамі це подобається, бо вона режисерка, то мені це не підходить. 

- Все рівно не розумію... Ти б міг працювати дизайнером на холдингу.

- Так, але коли я прийняв рішення йти своїм шляхом - батько поставив ультиматум - або сімейний бізнес, або повністю самостійне життя без забезпечення та підтримки. Щоб я зрозумів, як важко заробляти гроші й повернувся додому. Він сподівається мене цим налякати, та перспектива свободи мене приваблювала більше, ніж ненависна робота. Батько до останнього не сприймав мої захоплення. А потім виявилось, що я можу забезпечити себе і мені не потрібно виправдовувати чужі сподівання. Це мені сподобалося.

- І давно у вас такі стосунки?

- Мабуть все моє життя. Я чомусь завжди хотів протистояти батьковим рішенням. В мене ще є молодший брат, з яким все набагато простіше.

- А мама?

- Мама виконує роль посередника. Вона намагається нас примирити, або зробити так, щоб ми остаточно не розірвали стосунки. Ця жінка вірить, що її зациклений на бізнесі чоловік, все ж таки стане більш лояльним, а я погоджуся на його правила. Чого ніколи певно не станеться. 

- Як шкода. У вас нелегкі стосунки. Це важко, коли батьки не розуміють тебе. 

Дорога додому промайнула і я почала ловити себе на думці, що мені мало часу поруч з Романом - завжди хочеться ще побути разом, поговорити про щось. 

- Може зайдеш до мене? Можна випити чогось. В мене навіть кава з'явилася. - так, я запросила чоловіка до себе - мені не соромно. 

- Вибач, та я сьогодні хотів би побути сам.

- Так, звичайно. Зрозуміло, що тобі хочеться відпочити. Мабуть, невдалий час, розумію. Батьки, дружина і все таке. Та й напевно я не повинна...

- Сабріно, не накручуй себе. - чоловік щиро посміхнувся, наче я викликаю якісь приємні емоції у нього.

- Так помітно? Я починаю говорити без зупину, коли нервую. 

- Не нервуй - все добре. - чоловік нахилився до мене та поцілував в щоку. Неочікувано, але мило - На добраніч нез... незвичайна сусідка. 

- На добраніч. - я стояла біля своїх дверей, тримаючи руку на місці поцілунку й дивилася в слід своєму дивному сусіду. 

За сьогоднішній вечір в мене всередині наче світ перевернувся декілька разів. Перемога журналу, батьки Романа, його дружина, розповіді про дитинство, поцілунок. Занадто емоційною для одного вечора. А ще ці нав'язливі думки! Соромно зізнаватися, але мені було недостатньо цнотливого поцілунку. Я б хотіла пристрасті і розвитку, але роздуми з приводу дружини Романа мене добряче зупиняють. Якщо вона насправді вагітна? Я не можу розбивати сім'ю! Я була в майже такій самій ситуації. Мій батько, мабуть, просто не витримав маму та й пішов він до іншої не відразу. Але я знаю, як це жити без батька. Взагалі чоловіка дитина не спинить, якщо він не хоче бути з жінкою. Ні! Я не можу про це думати. Роман може зберегти сім'ю, якщо в них буде дитина. Я не повинна заважати! Ще й запросила його до себе. Який сором! Але він мене поцілував! Та мене в школі певно впевненіше цілували... Що між нами відбувається взагалі?

Незнайомка: Як зрозуміти, що ти подобаєшся чоловіку?

Гравець: Цікаві в тебе питання вночі. Хм... Треба дивитися на його поведінку. Як він поводиться поруч, про що говорить з тобою. Як дивиться на тебе. 

Незнайомка: Певно я не така уважна...

Гравець: Розкажи щось про ваше спілкування.

Незнайомка: Останнім часом воно схоже на дружнє - багато розмовляємо, жартуємо, проводимо час. Він почав приділяти багато уваги, все помічає, говорить приємні речі. 

Гравець: Хороший знак! Скоріше за все симпатія є. 

Незнайомка: Ще він мене поцілував у щоку. Знаю, що це не звичайний жест і нічого не означає, але мені можливо хотілося більшого.

Гравець: Наприклад? 

Незнайомка: Наприклад справжнього, пристрасного поцілунку. 

Гравець: Щоб він тебе притиснув до дверей, однією рукою міцно схопив за талію, іншою за шию, а потім накинувся з поцілунком? Щоб тобі ледь вистачало повітря, але це не зупиняло вас один від одного?

Незнайомка: Хм... Так, щось таке! Дуже схоже на те, чого б я хотіла! Ти що читаєш мої думки? 

Гравець: Просто уявив, щоб сам хотів зробити з дівчиною, яка мені подобається.

Незнайомка: Дідько! Я тепер хочу, щоб він зробив саме так! 

Гравець: Можливо він колись наважиться. Раптом він не впевнений в твоїй симпатії?

Незнайомка: Хіба дорослі чоловіки можуть боятися поцілувати дівчину?

Гравець: У кожного є страхи, можливо він також їх має.

Незнайомка: Згодна. Та сьогодні я дізналася, що все набагато складніше. Він одружений, але розлучається і можливо стане батьком. Про дружину я знала, але дитина...

Гравець: На все потрібен час. Може він й сам не розуміє, як поводитися з тобою та що робити далі. 

Незнайомка: Впевнена, що так і є. Особливо після всього, що дізналася. Виявилось, що в нього відомі батьки, але вони майже не спілкуються.

Гравець: Тебе це бентежить, або насторожує?

Незнайомка: Взагалі ні, лише трохи прикро за нього. В мене в самої важкі відносини з мамою і в батька інша родина. Через це наче відчуваю його біль.