РОЗДІЛ 24

Сабріна 

Бути в номінації - неймовірно хвилююче. Хоч я лише маленька людина в редакції та все одно відчуваю гордість за те, що там працюю. Наш журнал може отримати премію "Найуспішніший глянець року".

- Ніно, заспокойся! Все буде добре. 

- Ох, я не можу це витримати. Чому я взагалі сюди прийшла? Можна було вдома почекати на результати. 

- Знущаєшся? Ніколи не думала, що ти така боягузка. 

- Я взяв вам шампанське. - Рома підійшов з трьома келихами. 

- Ти ж за кермом. 

- Це Стасу, він зараз підійде - зустрів знайомого. 

- Краще б заспокоював мене, аніж зі знайомими теревенити. - доречі подруга знову почала зустрічатися зі Стасом. Наш план з Ромою спрацював і ці впертюхи зрозуміли, що створенні один для одного. 

Номінацію "Найкращий журналіст року" отримав Петро Мануєв, з журналу "Точка зору", а за "Найуспішніший глянець року" змагалися ми і ще два наших конкурента. Та було очевидно, що ми найкращі. Ми отримали її! Я пишаюсь Ніно - на її тендітних плечах вистояла така напруга і відповідальність. Вона вкладається в цю роботу на сто відсотків і це має свої плоди.

- Не проти почекати номінацію "Інновація року"?

- Звичайно ні. Не обов'язково йти зараз. - після перемоги наша редакція приймала поздоровлення від колег і здається вже почала відзначати. - Слідкуєш за телевізійними новинками?

- Майже...

- І в номінації "Телевізійна інновація року" перемагає... Перемагає... - невже обов'язково так тягнуть? Ця ведуча неможлива сьогодні. - Звичайно перемагає Orbis Media Group з новим проектом "Поза ефіром"!

- Так! - неочікувано Роман зрадів цій новині, від чого сплеснув у долоні і майже стрибнув від радості. Це відомий медіахолдинг, але реакція чоловіка була аж занадто емоційною.

- Не проти, якщо ми підійдемо привітатися?

- Не проти, але з ким? 

Роман поводився незвично впевненно. Він пішов прямісінько до Орловського - генерального директора Orbis Media Group. Звичайно з ним спілкувалися люди, але було лячно напряму йти до нього. Ми звичайні працівники редакції. 

- Вітаю вас з цією перемогою. - дружина Орловського відразу змінилася в обличчі. Спочатку це було здивування, потім неприхована радість.

- Дякую, синку! Чудово, що ти поруч з нами саме зараз. Ви також сьогодні отримали нагороду - рада за вас. - в сенсі синку?

- А я не радий... 

- Ярослав, досить тобі. Скільки можна? Прийшов час забути всі сварки.

- Я з ним не сварився. 

- Тато, зараз не час і не місце з'ясовувати стосунки. Я просто хотів вас привітати і все. - стоп! Тато? Це батьки Романа? Що? 

- Яка неочікувана зустріч. - з'явилась та ефектна білявка, яку я бачила в нашому під'їзді. 

- Думаю ти була в курсі, що я сьогодні буду тут присутній. 

- Я прийшла підтримати рідних мені людей, а до тебе мені немає жодної справи. - зовсім не розумію, що тут відбувається.

- Хотілось би в це вірити. - Роман явно не в гуморі і здається не радий дівчині.

- Я дивлюся ти вже знайшов собі когось? - раптом всі перевели погляд на мене, наче я щойно тут з'явилась. 

- Сабріна моя колега, ми разом прийшли на церемонію.

- Дуже приємно познайомитись. - я спробувала посміхнутися і бути милою серед цих невдоволених людей. 

- Ви ще й працюєте разом. Як зручно мати під боком коханку. 

- Що? Ні! Ми не... - марно було виправдовуватися, вони зробили для себе висновки, без жодної підстави і моїх виправдань не збиралися слухати. 

- Тебе ніхто не питав! - а вона стерво!

- Ніка! Годі соромити мене своєю поведінкою. Досить всього, що ти вже зробила. 

- Діти, давайте заспокоїмося. Такий гарний вечір, навіщо його псувати. 

- Марина Олексіївна, ваш син першим почав цю сварку. Сам повівся, як останній козел - кинув мене з дитиною, а зараз прикидається невинним. - не може цього бути! В Романа є дитина? 

- Вероніка, припини цей цирк! Досить вже! - тут вже Орловський втрутився. Чоловік завжди мене лякав, а зараз я його ще більше боюся. - Ми прийшли не для того, щоб з'ясовувати стосунки.

- Хоч в чомусь ти правий, тато. Ми вже підемо. Ще раз вітаю. До зустрічі. - Роман схопив мене за руку і потягнув подалі від усіх. Певно я перебувала в шоці, бо навіть не спробувала зупинитися. 

Навколо було багато людей, які насолоджувалися вечором, офіціанти постійно розносили закуски та алкоголь, грала музика - всі відпочивали. А мені вже нічого не хотілося. Чоловік все ще тримав мене за руку та вів кудись, доки ми не дісталися більш тихого місця.

- Вибач... Я не хотів, щоб все було так.

- Все нормально. Але твій батько Орловський? І я не знала, що в тебе є дитина. Та це не моя справа. Та все ж таки не зрозуміло... Ти кинув свою дитину?

- Мабуть, я повинен тобі пояснити, що до чого, поки ти також не почала мене вважати козлом. 

- Ти не маєш...

- Так, але я хочу все пояснити. 

Ми вирішили, що краще вже поїхати додому, бо настрій здається був зіпсований повністю. Роман розповів про розлучення і чому воно взагалі відбувається. В мене змішані відчуття з приводу його дружини, тобто її вагітності - це може бути правдою. Ми з Ромою стали набагато ближчими, ніж раніше - він відкривається з нових сторін для мене. Можливо в своїх сміливих мріях, я уявляла, що ми б могли з ним спробувати бути разом. Та ця ситуація стає все більш заплутаною і складною.