РОЗДІЛ 21

Сабріна

 А як ти хотіла збирати цей стіл? Нащо тобі взагалі він? - Ніно з келихом вина ходила навколо майбутнього столу 

- Бо за таким зручно працювати. Зараз щось придумаємо. Мабуть, треба якісь інструменти? В Натели їх майже немає. 

- То може краще викликати якогось майстра? Це було б логічно. А ми б спокійно за цим спостерігали.

- Ніно, ми самі впораємося. Ми ж сильні і незалежні.

- Звичайно так, але скласти купу дощечок в щось схоже на меблі, то занадто сильно. 

- Давай я сходжу до Романа, в нього мають бути інструменти. Може він взагалі нам зробить все? Точно! Зараз сходжу до нього. 

- Так, саме в п'ятницю ввечері він сидить і чекає тебе, щоб допомогти. Це лише тобі подобається таке дозвілля. 

- Чекай, я зараз. 

Піднявшись до квартири Роми, подзвонила і вже очікувала на продовження нашого плану. 

- Привіт. Ти щось хотіла?

- Привіт, допоможеш? В тебе ж були інструменти?

- Так, заходь, що потрібно? До речі це Стас, а це Сабріна. 

- Ооо, дуже приємно. Я чула про тебе. 

- Так? Я також щось про тебе чув. - чоловік постукав вказівним пальцем по підборіддю. 

- Серйозно? І що?

- Балачки зайві. Краще скажи, яка допомога потрібна?

- Так! В мене там письмовий стіл розібраний, який бажано сьогодні зібрати, тому мені, мабуть, потрібна викрутка.

- Навіщо вона тобі, якщо є ми? Зараз ми все зробимо. Ромич, ти ж не збирався залишити цю дівчину в біді? - Стас дуже допоміг своєю ініціативою.

- Звичайно ні. Пішли, покажеш, що там в тебе. 

За декілька хвилин ми повернулися до моєї квартири.

- Ніно, уявляєш як нам пощастило, хлопці допоможуть скласти все до купи. 

- Які хлопці? Ти знайшла майстрів? - подруга вийшла з кімнати і лише тобі побачила за моєю спиною Стаса. - А що цей тут робить? 

- Цей тут зараз буде допомагати твоїй подрузі. - Стас виглядав злим від реакції Ніно.

- А тебе не питали.

- Ніно, почекай, не варто сваритися. Я впевнена, що в хлопців все вийде набагато швидше і краще. 

- Тоді я піду ще візьму собі вина - мені потрібен допінг. 

Ніно пішла на кухню, а хлопці почали розкладати дошки і діставати кріплення. 

- Я забув взяти ще один ключ - зараз сходжу за ним. - Рома пішов до себе і ми зі Стасом залишилися вдвох. Він почав дивитися на купку гвинтиків. 

- Треба інша викрутка - ця не підходить. Що за чоловік, все переплутав. Зараз знову піде до себе. 

- Точно! Я зараз піду до Романа і скажу, щоб він не ходив по десять разів туди-сюди. 

Я вже майже зачинила за собою двері, як з'явилася Ніно. 

- Куди ти зібралася? 

- Я до Романа, там треба взяти викрутку. 

- А що відбувається? Де Рома? Чому ти йдеш? Чого той залишився?

- Я все чую. - з кімнати почувся голос Стаса. 

- Ніно, якщо ти помітила, що я йду, то краще тобі скажу все відразу. Завчасно вибач за такий вчинок, я знаю, що ти будеш злитися на мене, але вам зі Стасом треба поговорити і вирішити всі питання. Там в холодильнику я приготувала закуски, де вино ти знаєш. Тому можете відпочити, поговорити і зрозуміти, як рухатися далі. - після цих слів я зачинила двері на замок та пішла до Романа чекати, що з цього вийде. З квартири лише почула лайку від Ніно.

- Як гадаєш вони сильно будуть на нас злитися?

- Не думай про це - головне результат. Зараз привезуть піцу, тому пропоную обрати якийсь фільм.

Очікування пройшло неймовірно швидко. Я вже знаю, що проводити час з Ромою дуже приємно та цікаво. Він розкривався ще більше й це відкрило неочікувано мрійливу сторону цього чоловіка. Те, як він бачив цей світ, своє майбутнє - створило враження близькості між нами. Мені захотілося стати частиною його життя, щоб мати можливість дізнатися ще більше про нього.

Наші розмови інколи переривалися криками знизу, але здається нічого критичного там не відбувалося. Телефони ми вимкнули і просто чекали якийсь час, перш ніж повернутися до наших друзів. Коли все ж таки пішли до мене, то спочатку прислухалися до звуків в середині, лише потім відкрили двері. Зайшовши ми почули якийсь шурхіт у вітальні, з якої першим з'явився Стас.