РОЗДІЛ 18

Сабріна

Якийсь час - стоячи під дверима сусіда - я все ж таки сумнівалася, чи правильно роблю. Але вже подзвонила у двері.

- Сабріно? 

- Так, я хотіла з тобою поговорити... - чесно кажучи не так часто я не можу підібрати слова, але зараз зовсім інша ситуація. 

- Я слухаю.

- Здається вчора щось сталося, але я нічого не пам'ятаю. Ніно сказала, що ти підвіз мене додому, можливо я поводила себе не гідно? Просто... Мені ніяково перед тобою, бо певно вчора я дійсно себе поводила не найкращим чином. 

- Нічого такого не сталося - не хвилюйся. 

- Чудово! Та б хотіла тобі якось віддячити - останнім часом ти робиш багато хорошого для мене. Може сходимо кудись, або замовимо щось, та поспілкуємось? 

- Я... Ем...

- Розумію, що певно тобі набридаю. - думаю немає сенсу змушувати людину бути привітною. - Краще я піду. 

- Ні, зачекай. Це хороша ідея, ми можемо поспілкуватися.

- О, чудово! То може я щось замовлю? Чи ти хотів кудись піти? Зараз в мене не найкращий стан і я боюся, що буду довго приводити себе до ладу. Було б краще нікуди не йти. Можемо подивитися в мене фільм, поговорити - якщо звичайно тобі це потрібно. Але якщо ти проти посидіти вдома, то я зрозумію. Та це, мабуть, дивно запрошувати тебе в гості - ми не сильно спілкуємося. Можливо...

- Сабріно, зупинися. - чоловік підняв руку, мабуть, я зайвого сказала. - Не нервуй, я не встигаю за твоїми думками. Все добре - мені подобається пропозиція прийти до тебе в гості, з радістю її прийму. 

- Так, я багато говорю коли нервую. Розумієш, я не часто забуваю вчорашній вечір, то ж трохи нервую. О! Ти згоден? Добре. 

Й досі не вірю, що запросила свого сусіда до себе. Та мені соромно за свою вчорашню поведінку, про яку я зовсім не в курсі. Але зі слів Ніно, я ледь не накинулася від радощів на Романа в барі, тому мої подальші дії могли бути ще гіршими ніж уявляю. Й вечеря - це найменше, що можу зробити для вибачення.

Ми домовилися на шосту, до цього часу я прийшла в більш нормальний стан, замовила нам їжу. Залишилося лише перевірити моїх зелених друзів. Почувши дзвінок, я пішла відкрити двері гостю. 

- Проходь, я зараз дороблю свої справи й можна обрати фільм якийсь. - я відкрила двері і пішла в ботанічну кімнату, щоб ввімкнути полив. 

- Це гарна ідея, сто років не дивився нічого. В мене навіть телевізора немає. 

- Якщо б тут не було телевізора, я б його також не дивилась. Та в Натели він такий величезний - враження наче ти в кінотеатрі. 

- В Натели? - чоловік послідував за мною в кімнату. - Матінко рідна! Це твої квіти? 

- Ні, вони Натели - тітки Ніно. Це її квартира - я за ними доглядаю, поки вона у від'їзді. Це наче мої діти зараз - за ними треба доглядати, наче це немовлята. Я думала, ти в курсі. Ніно розповідала, що ти радив їй придбати квартиру. 

- Так, але ми навіть не знайомі з її тіткою. Я до речі тобі взяв дещо в кондитерській, яка біля нашого будинку. Чомусь подумав, що ти любиш солодке. 

- Солодке? - я відкрила яскраву упаковку і ледь слиною не захлинулась від виду карамелі і шоколадної глазурі на еклерах. - Ох! Обожнюю еклери! 

- Я вгадав? 

- Щебпак! Я за цю смакоту душу продам! Дякую тобі за турботу - ці апетитні красунчики не протримаються до ранку. 

- Радий, що тобі сподобалось. - Роман невпевнено усміхнувся, наче не дуже й радий. 

Потім був несподівано приємний вечір - ми розмовляли здається про все на світі. Рома виявився дійсно приємним чоловіком - з цікавими думками, смішними історіями і гарною посмішкою. Не впевнена, що саме на мене вплинуло, що я стала по-іншому його сприймати. Те, що він вчора не покинув мене й доставив додому - доречі запевнивши, що я поводилась пристойно й відразу пішла спати. Чи його різка зміна настрою - спочатку він був насторожений, а потім якоїсь миті став напрочуд приємним і товариським. Чесно я не знала, що чоловік можете бути таким різним - то холодним, то наче м'який ведмедик. Задоволена сьогоднішнім вечором. Хоч подробиці вчорашнього вечора я не дізналася, але мені стало спокійніше 

Незнайомка: Здається ти мав радію - поговорити було чудовою ідеєю.