РОЗДІЛ 17

Сабріна 

Ніколи не подобалися ранки, а сьогоднішній так взагалі. Хтось дзвонить у двері - голова наче зараз вибухне. Останній раз я стільки пила, мабуть, ще в універі. Не розумію, що на мене найшло. Аааа згадала! Це був Мартинов. Козел! 

Вчора я здивувалася, коли побачила вхідний дзвінок від нього - звичайно проігнорувала його. Потім він почав мені писати і просити повернути його речі. Я його заблокувала, але це мене не врятувало - мені подзвонила мама з проханням поговорити з Артемом. Не уявляю, що можна було сказати цій жінці, щоб вона стала на бік зрадника. Тоді я здалася і подзвонила колишньому, лише для того, щоб скоріше вирішити всі справи з ним.

Виявилось, що я випадково схопила його флешки і карти пам'яті, коли збирала свої речі. Я їх дійсно знайшла. Та мені було байдуже, що вони йому потрібні - біль, який він мені завдав набагато більше, аніж втрата якихось флешок. А коли, я його послала, то вислухала купу лайна і здається знов почала себе жаліти. Але подруга не дала мені страждати! І ось я лежу в ліжку, майже нічого не пам'ятаю та відчуваю, що моя голова зараз налаштована проти мене. Ще й дзвінок не припиняються. 

- Йду! Хто там такий наполегливий?

- Привіт.

- Роман? Ти щось хотів? - він здається здивований не менше мого, оглядає мене з голови до ніг. Я не відразу помітила, що вдягнена у вчорашній одяг. Та й вигляд певно маю не найкращий. 

- Хотів дізнатися, як ти себе почуваєш й приніс дещо. - чоловік передав невеликий пакет.

- Що там? І чого ти перевіряєш мене?

- Ти не пам'ятаєш, що було вчора? 

- Чесно кажучи не дуже. 

- Якщо все гаразд - я піду. 

- Добре. - я зачинила двері, не розуміючи що це було? 

В пакеті були ліки від похмілля мінералка і свіжа випічка. Дідько, невже я так голосно поводилася, що заважала сусідам? Я дійсно нічого не пам'ятаю. Здається потрібно відновити картину подій.

- Як це ти мене відправила додому з Романом? - я вже кричала в слухавку на Ніно у відчаї.

- Ти була некерована, а з Ромою ви живите поруч. Це були найкращим рішенням. Він тебе образив?

- Ні, а може й так. Я нічого не пам'ятаю.

- Принаймні вчора ти була рада його бачити. 

- Добре, сама дізнаюся, як осоромилася.

Можливо чоловік мені допоможе в цій ситуації. 

Незнайомка: Привіт, ти як взагалі?

Гравець: Вже й забув, що ти існуєш. 

Незнайомка: Мрій! Я буду тобі постійно про себе нагадувати. То як ти?

Гравець: Та загалом непогано, життя здається налагоджується. А ти?

Незнайомка: Я чудово, якщо не враховувати деяких подій. Спочатку колишній з'явився, потім я так відпочила, що на ранок нічого не пам'ятаю. 

Гравець: Ого! Добре ти гуляєш. 

Незнайомка: Чесно кажучи алкоголь не для мене, бо не вмію справлятися з наслідками. Тепер мушу вирішувати деякі питання. Я тобі саме через це написала. 

Гравець: Серйозно? Я вже думав, що ти сумувала. 

Незнайомка: Якщо я й сумувала, то тобі точно не скажу. Але твоя порада буде не зайвою.

Гравець: Слухаю.

Незнайомка: Вчора мене доставив додому колега, який сьогодні прийшов перевірити мій стан. Але між нами не дружні стосунки, я б казала - ворожі. І його увага дуже підозріла. Тепер я не знаю, як себе поводити і дізнатися, що вчора відбулося.

Гравець: Дійсно дивна ситуація. Хм, можливо треба з ним поговорити напряму?

Незнайомка: Я не впевнена, що це правильно. Тобто ми не в таких стосунках, щоб щось обговорювати. 

Гравець: Як на мене, то це єдине правильне рішення.

Незнайомка: Якщо, щось піде не так - я буду звинувачувати тебе!

Гравець: Добре, розповіси, як усе пройшло. 

Насправді в цьому є сенс - потрібно з'ясувати все з Романом віч-на-віч, щоб знати що насправді вчора відбулося. Можливо це занадто відчайдушно, але я вже стою перед його дверима і чекаю на свою моральну смерть.