РОЗДІЛ 16

Роман

Дівчина виглядала неймовірно. Вона посміхалась і рухалась так наче все життя танцювала. Раніше я не помічав наскільки все в ній гармонійне. Взагалі раніше не надавав належної уваги цій дівчині. 

- Я певно піду - твій друг повертається.

- Ааа, так. - я вже зовсім забув, що був зі Стасом. 

- Диви яка! Лише побачила, що я йду відразу пішла. 

- Може час відпустити почуття?

- Які почуття? Ти про що? Просто спостереження, нічого більше. 

- Як мала дитина... - не було сенсу доводити щось цьому закоханому. Й так зрозуміло, що він намагався звернути увагу Ніно. Дешеві трюки.

Через декілька годин ми вже збиралися йти, як до мене знову підійша Ніно. 

- Ромка, ти повинен мені допомогти!

- Що сталося?

- Треба доставити Сабріну додому. Вона згадувала, що ти живеш поруч, то може підвезеш її? Здається вона випила зайвого і я з нею не впораюсь. 

- Без проблем. Де вона?

Ми підійшли до Сабріни, яка вже не вимовляла правильно назву коктейля, але ще намагалась розмоляти з барменом. 

- Уявляєш! Він мене кинув, а тепер згадав, що я існую. Козел! Що ще сказати...

- Сабі, Роман тебе відвезе додому. 

- Роман? Який Роман? - дівчина нарешті побачила мене і неочікувано зраділа. - Ой, Рома! Як я рада тебе бачити. Це мій сусід, він милий. - вона вже звернулася до бармена, який вже здається втомився від цих балачок. 

- Сабріно, пішли зі мною. 

- З тобою? Куди завгодно! - дівчина точно зайвого випила. 

Я викликав нам таксі і найважче виявилось запхати дівчину, яка хотіла ще розважатися, в нудний автомобіль, як вона сказала. Якимось дивом ми дісталися дому без пригод. Залишилося доставити її до квартири. 

- Сабріно, де твої ключі?

- Ключі? Які? Від серця? Гик... Заходь - воно відкрите! - дівчина почала ритися в сумочці.

- Ти сильно перебрала...

- Я? Ні... Це все текіла! Ооо, я знайшла ключі. Зараз відкрию. - після десятків спроб вставити ключ, я вихопив зв'язку і сам відчинив двері її квартири. 

- Проходь. 

- Дякую. Ти такий милий! Я тобі казала це?

- Вже разів двадцять.

- Добре. - дівчина щось бубоніла собі під носа, що мені не вдалося розібрати. - Заходь до мене - вип'ємо чаю.

- Певно ти дуже любиш чай.

- Ні, просто хочу, щоб ти зайшов у гості. 

- Не думаю, що зараз вдалий час.

- Саме зараз він ідеально підходить! 

- Чому? 

- Зараз побачиш. - Сабріна потягнула мене в середину схопивши за руку.

Дівчина почала поводитися напрочуд впевнено, враховуючи її стан - притягла мене за шию для поцілунку. Не дивлячись на сп'яніння вона добре цілувалася. Від несподіванки я навіть не спробував її зупинити. 

- Ти постійно такий холодний, я завжди хотіла це зробити. 

- Зараз не вдалий час, повір. 

- Мені байдуже! Я хочу тебе... 

Дівчина почала піднімати мою футболку і впевненно торкатися моєї шкіри своїми тендітними пальчиками. Від її рухів відразу з'явився жар по всьому тілу. Я збрешу, якщо скажу, що мені це не подобається, але розумію що не можу скористатися дівчиною в такому у стані. 

- Я краще піду. - зупинив дівчину, яка здається не оцінила мого благородства. 

- І чому ти такий стриманий? - вона не зупинялася і майже зняла з мене футболку. Стримувати себе стало важче. 

- Давай поговоримо про це, коли ти протверезієш. Але я не впевнений, що ти захочеш розмовляти на цю тему. - я схопив руки дівчини, щоб остаточно зупинити.

- Ти такий нудний. Я спати. - і вона дійсно пішла спати.  За декілька хвилин дівчина зникла в кімнаті. Я зачинив за собою двері і пішов до себе з купою питань після цього вечора.