РОЗДІЛ 14

Сабріна 

Мене сміливо можна називати ходячою халепою! Чому? Бо я по мудрилась остаточно зламати кран на кухні. Спочатку він просто капав - чим сильно мене дратував. Звичайно я вирішила відремонтувати його самостійно - нащастя в Натели був якийсь дивний інструмент, який здається підходить для цього. Чудово! Тепер вода маленьким потоком тече не припиняючись. Це ще більше нервує! Та зупинятися на половині шляху я не збираюся - цей кран ще не знає з ким зв'язався! Приклавши трохи більше сили здалося, що техніка мені піддалася. Як же неочікувано було отримати струмінь води в обличчя. І зараз мене вже не дратує цівка... А повноцінно заливає фонтан! В паніці я почала бігати по квартирі - наче це мені допоможе. Потім я згадала, що поруч живе Роман. Не було часу думати - я стрімголов побігла до нього за допомогою. Все ж таки чоловік має більше знати про сантехніку.

Коли підіймалася на його поверх по сходах - помітила гарну білявку, яка направлялися до ліфту. Невже вона пішла від цього нахаби? Та виясняти це не було часу. Я почала дзвонити в двері в надії на швидку допомогу. Коли двері відчинилися останнє, що я очікувала побачити так це напів оголеного Романа з помадою на обличчі і шиї. Здається в нього було якесь цікаве зайняття.

- Сабріна? 

- Тааак, я... В мене проблема...

- Я бачу - певно ти не просто так вся мокра. 

- Точно! - саме зараз я помітила, що промокла наскрізь. - Мені потрібна твоя допомога! 

- Що сталося? 

- Я... В мене... Там... Потоп зараз буде. - я дивилася на оголене тіло чоловіка і не могла зібратися з думками. Вже й фонтан в квартирі мене не так хвилював...

- Давай подивимось. - чоловік попрямував за мною застібуючи ґудзики на ходу. 

Коли ми повернулися в квартиру Натели, то мені стало зле від побаченого - з кухонного змішувача бив фонтан, який заливав підлогу. Я вже уявляла, як затоплю нижній поверх.

- Що тут в біса сталося? 

- Я ремонтувала кран, а потім...

Роман щось почав робити під мийкою і струмінь вони зупинився. За цей невеличкий період часу чоловік промок не менше за мене. Тепер його тіло здавалося мені мускулистим і чомусь це приваблювало увагу.

- Треба ганчірки, щоб зібрати воду. Можливо рушники... Поки ти не затопила сусідів.

- Точно! - я побігла до ванної кімнати, нащастя в Натели було вдосталь рушників. Відшкодувати їхню вартість буде простіше ніж ремонт у сусідів. 

За хвилин десять ми прибрали наслідки потопу наче нічого й не було. Лише тепер в мене немає води на кухні.

- Подзвонити завтра сантехніку - сама не роби нічого будь ласка.

- Так, буду намагатися більше нічого не псувати. Я тобі дуже вдячна за допомогу. Чесно кажучи не уявляю, як без тебе справилася б...

- Мені страшно уявити на, що ти здібна. Здається в тебе талант до неприємностей. 

- Зовсім ні. - так, однозначно! - Ти весь мокрий тепер, мені так не зручно... Здається в тебе були свої справи. - я дивилася на його шию, на якій й досі красувалася червона помада. Здається чоловік зрозумів це і йому стало не комфортно. - Давай я тобі хоч якось віддячу!

- Не варто - я нічого вагомого не зробив. - він метушився, наче знаходиться в неприємному середовищі. Можливо це моя компанія так на нього впливає. 

- Хочеш чаю? 

- Та не треба...

- Але в мене лише ромашковий. Будеш? Може ти голодний?

- Хто п'є ромашковий чай? 

- Я! Він заспокоює! Іноді корисно бути спокійною. То що?

- Ні, дякую. Я краще піду - треба привести себе до ладу. 

- Звичайно. Ще раз дякую, ти мене врятував. - певно я його налякала. 

Помітно, що йому не приємно знаходиться поруч зі мною. Але я рада, що він мені допоміг все ж таки. Та все рівно йому потрібно віддячити. Поки що не знаю як...