РОЗДІЛ 12

Сабріна

Я вже звикла до своїх обов'язків доглядача рослин. Наче лише цим і займалася. Оці всі куланеї... кралеї.. калатеї! Цилкамени? Фокуси? Фікуси! Точно! Враження наче я для цього створена. Якщо вже мене й Ніно звільнить, то я сміливо можу йти в ботанічний сад.

Натела створила для своїх рослин неймовірні умови. Тут і світло, і температура - в кожної рослини режим поливу. З розуму можна зійти, поки з усім впораєшся. Я вже майже не дивлюсь в інструкцію, яку мені залишили. Зараз саме потрібно перевірити полив. Як тільки я ввімкнула основне світло в кімнаті воно відразу й зникло. При чому зовсім все! І біля квітів також! Дідько, там же стрлеліція чи стреліція зараз помре! Що відбувається ? Чому зникло світло? На вулиці в інших будинках вона є, чому в нас відсутнє?

Не знайшовши нічого кращого, я пішла перевірити що трапилося в під'їзд. Не впевнена, що тут така ж сама ситуація, як в старих будинках і покрутити щось в лічильнику буде достатньо. Але іншої ідеї в мене немає. Звичайно в під'їзді також була темрява. Якщо сталася якась аварія і я не зможу відновити світло, то мені кінець! Ще жодного сусіда як назло немає.
На моє здивування я швидко знайшла якийсь щит, але зрозуміла, що без інструментів ніяк не обійтися. Цікаво в Натели хоч викрутка є? Треба подивитися! Я впевнено - на скільки мені це дозволяє темрява - розвертаюсь і вже збираюся повертатися в квартиру як на щось натикаюсь. Чи когось? З переляку я впустила телефон і здається він розбився...

- Що ви робите? - почувся якийсь дуже злий чоловічий голос. Можливо електрик?
- Хто тут? Ви електрик?
- Ні, я тут живу взагалі-то. Це через вас світла немає?
- Чого це через мене? Я вирішила подивитися, що сталося і все. Воно зникло без моєї допомоги.
- Я вже подзвонив в службу, скоро мають відновити світло.
- Чудово. В мене там крутон зараз помре!
- Хто?
- Ну крутон чи картон... Квітка така.
- Ви вбиваєте квіти?
- Я за ними доглядаю взагалі-то. - не знаю чому, але я склала руки на талії, наче мене видно зараз.
- Якби Ви за ними доглядали, то вони б не помирали.
- Який розумний... - раптом з'являється світло чим дуже сліпить очі. Та краще б я осліпла, аніж дізналася хто переді мною стоїть.
- Сабріна?
- Роман? Ти тут мешкаєш?
- Так, переїхав нещодавно. - що за фігня?
- Вітаю, ну я піду. - не було часу на розмови, тим паче з тим пихатим чоловіком. Але важлива розмова з Ніно в мене відбудеться обов'язково.

- Тобто ти була в курсі, що Роман живе на поверх вище?
- Не зовсім так. Я знала, що в нього є квартира в ЖК Натели - бо саме він мені його порекомендував, коли вона шукала житло. Але, що в них квартири поруч - не в курсі. Та й він там наче не жив.
- А ось тепер живе! І що мені робити?
- Тобто?
- Як ти не розумієш, він же неможливий...
- Не перебільшуй, нормальний чоловік - ми давно знайомі. Трохи замкнений в собі, але загалом чудовий.
- Подиви, як ти його хвалиш!
- Ти занадто агресивно сприймаєш чоловіків після свого Артема.
- Ой, тільки не згадуй того козла! Стільки часу на нього витратила.
- А от Ромка зовсім інший. Виявилося, що він посварився з дружиною та саме через це, мабуть, і переїхав.
- Мені немає діда до твого Ромки і до його дружини. Взагалі чоловіки - це зло! Недарма мама їх ненавидить.
- Почалося! Не вистачало, щоб ти заговорила, як Марина Григор'ївна з її проповідями про чоловіків і їх недоліки. Перегорни цю сторінку й забудь. Подивись навколо - стільки цікавого. До речі про цікаве - ти не хочеш кудись сходити на вихідних?
- Можна...
Гравець: Привіт! Куди зникла? Я вже почав сумувати.

Незнайомка: Було багато справ - я на місці, як завжди.

Гравець: Добре, а то я вже подумав, що злякав тебе минулого разу. Та взагалі хотів вибачитися - я перетнув рамки дозволеного й не мав так з тобою розмовляти.

Незнайомка: Все гаразд, не варто перейматися. Я в тому віці коли мене важко збентежити словами.
Гравець: Цікаво! Захотілося тебе чимось збентежити. Як на рахунок зустрічі? - яка ще зустріч? Я не готова! Мене аж у піт кинуло.
Незнайомка: Взагалі-то я не планую з тобою бачитися в живу. Мені досить комфортно спілкуватися онлайн.
Гравець: Жартую, хотів побачити твою реакцію. Насправді я також не планую зустрічатися. Якийсь час хочу бути один. А ймовірність, що в мене виникне бажання бути з тобою, занадто велика, то ж краще навіть не починати. - цікаво.
Незнайомка: Чому ти вважаєш, що в тебе виникне таке бажання?
Гравець: Бо мені здається, що ти дуже вродлива, добра, турботлива й ніжна. А повз такої дівчини я не зможу пройти.
Незнайомка: Ох, насправді я підстаркувата тітка, в якої п'ять котів і три папуги. А з тобою спілкуюся від нудьги. Тому тобі лише здається.
Гравець: Почуття гумору твоє мені також до вподоби! - це флірт?
Незнайомка: А що до тебе? Який ти? На відміну від тебе - я не вмію складати портрет незнайомої людина.
Гравець: Звичайний, як всі. Середній зріст, темне волосся, або світле. Очі блакитні, чи сірі. Якось так.
Незнайомка: Скинь фото волосся. - я це відправила?
Гравець: В мене ще ніколи не просили фото волосся, всяке було, але це вперше... - сама в шоці! Але він все ж таки відправив фото. Волосся було темно-русявого кольору. У відповідь я розкрутила свій пучок і сфотографувала себе зі спини з розпущеним волоссям.