РОЗДІЛ 5

Сабріна 

Доню, я тобі казала, що твоя журналістика до добра не доведе! - мій ранок почався з маминих нотацій. 

- Мамо, при чому тут моя робота? 

- Бо якби працювала в людському місці, то давно знайшла б собі нормального чоловіка, а не цього зрадника. Всі вони такі - взяти хоча б твого батька - ти була зовсім крихіткою, коли він пішов до тієї безсоромної жінки. - одна й та ж історія, як батько пішов до коханки, кинувши напризволяще молоду маму з маленькою дитиною. Я цю історію  вже на пам'ять знаю. - До речі там Тетяна Павлівна згадувала, що в неї є робота - їй потрібна помічниця, я сказала, що ти їй зателефонуєш.

- Навіщо? - я вже починаю злитись - мама вирішує, що і як мені робити. - Я не буду працювати помічницею в крамниці парфумів. Ти ж знаєш, що я не переношу різких запахів.

- Не вигадуй, там приємний аромат. - ця жінка невгамовна.

Ввечері я замовила собі піцу, купила пляшку вина та вирішила хоч трохи втекти від реальності. Ніно розповіла про один додаток, де можна з кимось поспілкуватись - це наче має мене відволікти. На половині пляшки я все ж таки вирішила його завантажити. Потрібен нік, щось що не асоціюється з Сабріною Літовською. Авторка? Дивачка? Невдаха? Нещасна? Стара діва? Жалюгідна?  Незнайомка? Точно! Незнайомка! Мені подобається. 

Відразу знаходиться співбесідник - Мисливець. 

Мисливець: Кицюня, у що ти одягнена?

Незнайомка: Яка я тобі Кицюня? Придурок! - видалити.

Твій Принц: Привіт моя Принцесо, хочеш, щоб я для тебе щось зробив?

Незнайомка: Яка вульгарщина, ми що в Англії? Можеш звалити звідси! - видалити.

Таємний шанувальник: Привіт красуне, ти себе добре поводила? - видалити.

Хлопчик: Шугаю Пані, яка мене відшмагає... - видалити!

Що за зібрання недолугих? Вони мене точно відволікли. Знов хтось пише.

Гравець: Привіт, Незнайомко. - що за дивний нік? 

Незнайомка: Ще один! Здивуй мене...

Гравець: Якби можна було б мати супер силу, щоб ти обрала? - здивував так здивував.

Незнайомка: Читати думки.

Гравець: Щоб знати, якої думки про тебе оточуючи, чи щоб впливати на поведінку людей?

Незнайомка: Щоб уникати покидьків у моєму житті!

Гравець: Хм, когось здається образили?

Незнайомка: Не твоє діло, але так. Мене зрадив хлопець та користувався моєю добротою.

Гравець: Уффф - це серйозно. Сподіваюсь ти врізала йому! - о, цей хлопець мені подобається! 

Незнайомка: На жаль ні, але я розтрощила одну цінну для нього річ.

Гравець: Це вже щось! Тож ти неординарна і можеш бути злою, мені подобається. - серйозно? Знов тупі підкати підуть.

Незнайомка: Як я можу тобі подобатись, ти навіть фото мого не бачив.

Гравець: Не завжди притягує зовнішність, за нею часто приховується потвора.

Незнайомка: Ооо, то тебе також хтось образив?

Гравець: Не образив, але відчуваю себе паршиво. У кожного своя біль, інакше б ми тут зараз не спілкувались.

Незнайомка: Чи я вже зовсім п'яна, чи ти милий?

Гравець: Віддаю перевагу першому варіанту. - смішний.

Незнайомка: Ти занадто нормальний для цього чату, навіть на збоченця не схожий. 

Гравець: А хто сказав, що я не збоченець? Може я добре маскуюсь.

Незнайомка: Не подумала про це. Якщо ти і збоченець, то хоч з почуттям гумору - це радує.

Гравець: Чудово, що трохи порадував тебе. Приємно було поспілкуватись, а зараз маю вже йти. Добраніч Незнайомко.

Незнайомка: Взаємно, добраніч Гравець.

Цікава вийшла розмова, дійсно відволіклася, вже не такою нещасною себе відчуваю. Чи то все ж таки вино?

Мій ранок починається з дендрарію Натели, саме так я можу назвати її оранжерею. Як ця жінка встигає за всім цим доглядати? Тут скільки рослин, що можна весь день займатись лише ними, здається я починаю розуміти Ніно.

До речі, ця невгамовна дівчина вже декілька разів мені дзвонила і саме зараз знов це робить.

- Слухаю.

- Навіщо тобі телефон, якщо ти не відповідаєш?

- Я зайнята рослинами, тут роботи на кількох людей. - на іншому кінці почувся сміх подруги.

- Ще раз дякую, що погодилась на це. 

- Тепер я розумію чому я тут.

- Ти там, тому що тобі потрібна була допомога і раз вже так сталось, що я тебе врятувала - вирішила тобі ще допомогти з роботою.

- Сподіваюсь тобі не дзвонила моя мама.

- Ні, повинна була?

- Вона вже запропонувала мені один варіант, від якого я відмовилась.

- Чудово, значить ти як і раніше безробітна, тому думаю не відмовишся вести одну з рубрик у нашому журналі.

- Ти серйозно? Звичайно не відмовлюсь, так я хоч буду за професією працювати.

- Саме так, тому сподіваюсь ти не засмутишся, що це стрічка про моду.

- Про що? Я в цьому нічого не тямлю! Ти точно мене бачила? Де я, а де мода?  - я зовсім не вмію слідкувати за собою, не роблю сучасних процедур, не ходжу по брендовий магазинам. В мене просто ніколи не було на це часу та й бажання, якщо чесно.

- Там нічого складного - розберешся, щось спробуєш на собі. Я ж не винна, що в нас в декрет пішла журналістка саме з цієї стрічки. А ще я не винна, що тебе знають усі видавництва з твоїми скандальними статтями. - що є то є, на жаль я заробила собі не найкращу репутацію зі своїм прагненням до справедливості. 

- Щось мені підказує, що варто погоджуватись, бо ти маєш рацію.