РОЗДІЛ 2

Сабріна 

Ніно, в тебе є міцний алкоголь? - на іншому кінці відразу чую відповідь.

- Сабі, для тебе, що завгодно. - обожнюю її. - Тьома мені зрадив і покинув... А ще мене звільнили. - не припиняючи ридаю в телефон.

- Дорогенька, мені шкода. Бери таксі та їдь до мене додому, я закінчу всі справи і примчу. Подзвоню, щоб консьєрж дав тобі ключі від моєї квартири.

- Ти найкраща!

Поки чекала Ніно, зробила новий доступ до карток - залишилось поїхати в банк - забрати нові. Хоч там і не багато грошей, але це все, що в мене є. Жалкую, що розбила фотоапарат того козла, краще б забрала та продала. Я майже не відкладала кошти, як можна бути такою легковажною?

- Швидка дружня допомога вже тут. - Ніно відчиняє двері і заходить до квартири.

- Ти дуже вчасно. 

- Моя люба, ти не повинна мати стільки проблем, розкажи мені все по черзі і ми щось придумаємо! - подруга завжди була розсудливою і надійною, можливо вона знайде хоч якийсь вихід. 

Розповівши про всі сьогоднішні пригоди за коктейлем, який дівчина мені зробила, я знов починаю ридати як не нормальна. 

- Я нікчема - в мене зовсім нічого немає. Ще я дурепа - як не розгледіла, що Мартинов така свиня. Він мене використовував, а я його кохала. Всі чоловіки зраджують, тепер я впевнилась на власному досвіді.  

- Тому в мене і немає хлопця. А ти в мене найталановитіша, найяскравіша, надзвичайна і неповторна! А те що тобі трапилося те зіпсоване створіння - це не така вже й біда. Краще зараз відрізала і забула, аніж через двадцять років. Припиняй ридати, не все втрачено 

- Все що могло поганого статись, сьогодні відбулось. Мені немає де жити і на що.

- Роботу ми тобі знайдемо - може не те, що ти звикла робити, але поки, що так.

- Я вже втратила будь-яку надію бути кореспондентом, тому зараз готова піти хоч кудись, аби були гроші. Мені терміново потрібно зняти житло, бо зі своєю мамою я не витримаю і тижня.

- З житлом думаю проблем не буде. Моя Натела поїхала у подорож з групою на якісь острави, на декілька місяців. Я з нею поговорю, думаю проблем не буде.

- Це твоя тітка, що займається йогою?

- Угу, поїхала поєднуватись з природою, розмовляти зі всесвітом і шукати дзен.

- Вона здає квартиру? 

- Та де там, лишила мені ключі і я тепер слідкую за її рослинами - там ботанічний сад якийсь, одне поливати через день, інше раз на тиждень, щось виставляти на сонце. Я ходжу туди лише декілька днів, але моє терпіння вже уривається. В неї ще квартира в новому ЖК - майже нікого немає, так би може сусідку якусь попросила.

- А це зручно? Може вона буде проти?

- Вона лише зрадіє - Натела знає, що в мене навіть кактуси не живуть. Там нічого складного, ти розберешся. І пожити можна безкоштовно - оплачуй комунальні і все. 

- Невже все так просто? Я була б звичайно дуже вдячна, але все одно не зручно.

- Кажу тобі в неї там купа квітів. Вона мене просила пожити там поки у від'їзді. А я не можу спати в іншій квартирі, ти ж знаєш. - Ніно дійсно дуже прискіплива до умов сну, весь час з готелями проблема.

- Це мені дуже допоможе, буду вдячна і Нателі, і тобі. 

- Ну от і домовились. Зараз в мене залишишся, а завтра я тебе відвезу.

- Щоб я без тебе робила? - підходжу до подруги і обіймаю. 

Субота почалась з переїзду. Точніше з перевезення моїх не значних речей і інструкцій для рослин. Ми з подругою швидко впорались, що не могло не радувати. В тітки Ніно дивовижна квартира - панорамні вікна відкривають вид на місто, думаю ввечері тут неймовірна краса. Є 2 балкони, один з яких повністю заставлений різними рослинами, деякі я навіть ніколи не бачила. Світла простора вітальня - нічого зайвого, стримана спальня і затишна кухня - на ній хочеться готувати і сидіти за чашечкою чаю. Невже, щоб пожити в такій розкішній квартирі я мала пережити вчорашній день?

- Ніно, це просто неймовірна квартира! Навіть не знаю як тобі віддячити.

- Сабі, це я твоя боржниця - мені не потрібно доглядати за цим всім та і до роботи мені довше їхати звідси. 

Ще трохи поговоривши подруга поїхала до себе, а я залишилась одна зі своїми думками. Мені тридцять років, сім з яких я витратила на кар'єру, яка щойно луснула, як мильна бульбашка. Майже весь свій час я присвячувала роботі, щоб чогось досягти у цьому житті, мало приділяла увагу хлопцю, тому він мені зрадив і що маю в підсумку? Розбиті сподівання, відсутність особистого життя, нестачу грошей і здається початкову клінічну депресію. Ні кар'єри, ні житла, ні чоловіка, ні дитини, навіть тварини і тієї не маю. Все покотилось під три чорти, потрібно щось робити, а я навіть з ліжка підвестися не можу. До речі ліжко також не моє.