Додаткова глава – Позабута історія: Король Vs Богиня: Страшна зброя.

(Vs - скорочена формула: суб'єкт проти суб'єкта.)

Ця історія трапилася задовго до теперішнього часу, в часи коли віра в Богів була досить сильною. В одному процвітаючому королівстві жив принц. Він мав великі здобутки на полі бою, не кажучи про його реформи, які сприяли покращенню життя населення в країні. Всі шанували принца. Навіть король не був винятком і зробив того, з поміж багатьох своїх дітей, спадкоємцем корони.

Але в якийсь час з наслідним принцом почало щось відбуватися. Спитаєте - що саме? Пиха з кожним днем почала опановувати ним. І одного разу під час свята:

-Виделку мені в сідниці, а не віра в цих Богів,- почав промовляти сп’янілий принц.- Особливо в цю Ериду…Чого це ми повинні їй поклонятися?

(В цій країні поклонялися більше Ериді. Особливо віри дотримувалися у королівській родині, вважаючи її своєю покровителькою. Казали навіть, що завдяки саме їй, їхній предок із простого ремісника став першим королем на цих землях.) 

Ми самі собі господарі! Згадаєте мої слова, я зміню все це! Зітру всіх цих Богів з нашого укладу!

В той день він ще багато чого сказав, але навіть король йому нічого не зробив, коли почув про це. Адже принц був майбутньою надією всього королівства і здавалося, що все так і мине. Але дехто все ж таки був не задоволений. А саме – одна надзвичайна красуня, яка в цю мить з хитрою посмішкою звідкись споглядала на цього принца:

-Ти сам попрохав,- промовила вона і клацнула двома пальцями…

З цього часу з принцом почало щось діятись, а саме:

-Ваша Величносте, обережно виделка…- не встиг застерегти служник, як його перервав принц.

-Та взяв я виделку, чи ти гадаєш, що я тварина, щоб їсти руками.

-Я не про це, виделка…

Клац!

Принц, який тільки-но сів, відчув, що щось не те (⊙_⊙) . Якось дивно поколювало в його правій сідниці.

-АУУУУУУУУ!!!!!!!

Другий випадок:

Спадкоємець корони разом зі своїми братами пішов скупатись до гарячого джерела.

-Коли це ми останній раз так збиралися - всі разом?- дев’ятий принц.

-Ще тоді, коли другий не був спадкоємцем, відповів четвертий принц.

-Так, добрі були часи. Зараз в мене нема, майже постійно, навіть вільної хвильки, не те, що в тебе, перший брате,- наче з втомою в голосі, промовив наш герой оповідання, при цьому підколюючи свого старшого брата, адже попередньо саме він мав стати спадкоємцем корони. Але він опинився не настільки вмілим, як його молодший брат, а тому король і зробив свій вибір не на користь того.

Промовивши це, другий принц увійшов до джерела і сів. В той самий час – Клац!  (⊙_⊙)

-Яка почвара розкидається тут виделками,- стиснув зуби, промовив спадкоємець.- АУУУУУУУУ!!!!!!!

Третій випадок:

Обороняйте принца!- кричав один із євнухів, охороні.

Євнух (грец. ευνούχος - охоронець ложа) - кастрат, спеціально оскоплений чоловік.

З давніх часів в багатьох країнах правителі хотіли мати слуг, які були б віддані лише їм, не були б прив'язані до родини, при цьому не могли б розраховувати на владу. Також в багатьох патріархальних суспільствах високий соціальний статус чоловіка проявлявся у великій кількості його жінок. Це призводило до виникнення суперечності: з одного боку чоловік хотів бути впевнений, що його жінки належать лише йому, і, відповідно, максимально ізолювати їх від інших чоловіків; з другого боку, сам він жінками не займався, а доручити догляд за жінками іншим чоловікам він не хотів і не міг. Для розв'язання подібних проблем почали використовувати євнухів. Кастрований чоловік вже не був повноцінним чоловіком, а ставав ніби істотою іншого виду. Деякі автори давнини навіть поділяли людей на чоловіків, жінок та євнухів. Як неповноцінний чоловік євнух не міг претендувати на владу, та й взагалі випадав зі звичної гендерної структури суспільства. Євнух, як не чоловік, не був конкурентом «справжнім» чоловікам. Саме це було головною причиною того, що їх допускали в гареми для нагляду за дружинами та наложницями.

Євнухів використовували для нагляду за жінками володарів чи, рідше, найзнатніших людей. Євнухи, маючи справу з особистим життям правителя, дуже часто ставали секретарями, радниками, посланцями тощо. Вважалося, що відсутність родини та, особливо, дітей, яким можна в спадок передати багатство чи владу, робить євнухів особливо вірними та відданими своєму володарю. Насправді ж часто, навпаки, відсутність родини робила євнухів вільними від будь-яких зобов'язань, а відсутність власних дітей змушувала переносити батьківські почуття на племінників (чи інших молодших родичів) або ж прийомних дітей. Саме тому, окрім євнухів-наглядачів за жінками, були також євнухи-чиновники (аж до найвищих посад) та, навіть, воєначальники. Не слід також забувати, що в усі часи більшість євнухів була простою прислугою в гаремах та палацах.

Ніхто не міг навіть припустити, що хтось наважиться напасти на його величність. Але все ж таки, це трапилось. Коли вони поверталися до маєтку принца, невідомі напали на них. Всі в темному одязі, з мечами та луками в руках. Охорона зав’язала з ними битву. Навіть принц відбивався від них, але їх було забагато. Один з вбивць відштовхнув вірного євнуха, який намагався зупинити того і таким чином другий принц опинився відкритим. Здавалося, що вже ніщо не врятує спадкоємця, меча було занесено. І хоч принц й був сміливцем по долі, але в цей час його очі самостійно заплющились, а тіло стало рівне, наче скеля, чекаючи на невідворотне.

Пройшла мить, він справді відчув пекельний біль. Але дивно те, що біль відчувався не спереду – на грудній клітці чи голові, а в ділянці…сідниці?!! Знову!!!

Невідомо, хто більше був спантеличений: вбивця, який тепер чомусь стояв позаду принца і тримав замість меча виделку, яка міцно засіла в правій сідниці спадкоємця корони(⊙_⊙); чи сам принц, який думав: ”Якого біса, вони, ЩО, спеціально зробили все це для замаху на мої сідниці?” (ಡ‸ಡ) .